Спеціалістка комунікації ВПП ООН Анастасія Гончарук. Суспільне Миколаїв/Олександр Гордієнко
У господарстві Тетяни кілька тракторів, сіялок, вантажівок. Цією технікою обробляють 70 гектарів поля. У середині жовтня жінка отримала паливних карток на 78 тисяч гривень.
«Це на посів озимої пшениці, ячменю, гороху — дається 1200 гривень на один гектар посівів. Ось ми посіяли 40 гектарів пшениці й ще плануємо посіяти 25 гектарів гороху. От якраз нам оця допомога зараз буде доречна», — каже вона.
Фермерка Тетяна з паливною карткою. Суспільне Миколаїв/Олександр Гордієнко
Жінка додає, що фермер може сам обрати, на якій заправці обмінювати картки на пальне, залежно від розташування господарства.
«Беремо дві діжки на 200 літрів, і ось цей раз ми взяли 360 літрів, і ще так само ми можемо ще раз поїхати і взяти. Привозимо і перекачуємо у бочку, тому що тут зручно потім заправляти в трактор, а не наливати з каністри. Тут стоїть насос і закачує у бак», — говорить Тетяна.
Цистерна з насосом для перекачування пального Суспільне Миколаїв/Олександр Гордієнко 
Засіяне озимою пшеницею поле Суспільне Миколаїв/Олександр Гордієнко 
Сільськогосподарська техніка Суспільне Миколаїв/Олександр Гордієнко
Документи на участь у програмі «Озимий дизель» подав і Михайло. Чоловік очікує схвалення паливних карток на 300 тисяч гривень. У його господарстві майже 500 гектарів землі. Фермер каже, дороге пальне суттєво впливає на ціну продукції.
Фермер Михайло. Суспільне Миколаїв/Олександр Гордієнко
«Логістика з’їдає 1,5–2 (тисячі гривень — ред.) від ціни продукції. Тобто її і так нема, і ще 2 тисячі гривень тобі треба закласти в логістику. Це просто зарплата водія і дизельне пальне. Дизель виріс, працівників нема, кому працювати нема, і тому в нашому регіоні дуже багато людей, які вже покинули аграрний бізнес», — розповідає чоловік.
