Звільнений з полону РФ морпіх Максим Остапчук у Миколаєві. Суспільне Миколаїв/Юлія Голокоз
У полоні змушували співати російські пісні, пригадує чоловік.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google 
«Був теж там такий співробітник, ми його прозвали “Катюша”, бо він нас змушував співати цю пісню про Катюшу “Вийшла на берег Катюша” по багато-багато разів на день, щоб ми знали, скільки там слів, скільки букв, скільки розділових знаків, скільки букв “а” в кожному слові», — говорить Максим.
Також, додає морпіх, разом з побратимами повинні були співати російський гімн.
«В нас навіть була така традиція, що коли ми співали їхній гімн, нас змушували зранку, після обіду, ввечері та коли якийсь співробітник прийде, скаже: “Співайте гімн”. Ми після їхнього гімну пошепки, тихенько, про себе, співали наш гімн. У нас це якось, знаєте, було таке відчуття, ніби ти з себе якийсь такий бруд змиваєш, коли співаєш після їхнього гімну свій гімн», — розповідає військовий.
Максим Остапчук під час служби З особистого архіву морпіха 
Максим Остапчук під час служби З особистого архіву морпіха 
Максим Остапчук під час служби З особистого архіву морпіха 
Максим Остапчук разом з батьком З особистого архіву морпіха 
Максим Остапчук З особистого архіву морпіха
Стояти доводилося по 16 годин на добу. Медичної допомоги не надавали зовсім, каже Максим.
«В мене був такий період, коли я дуже захворів. Мені почали колоти якийсь антибіотик. Що за антибіотик я не знаю. На наступний день у мене було почервоніння ніг. Я не міг сам пересуватися. Коли до мене через два дні прийшли лікарі, оцей “доктор зло”, і ще був інший, більш лояльний. То вони мене вивели у коридор, я їм розповів свої симптоми, як себе почуваю. Один іншому каже: “Якщо до ранку доживе, то буде добре”».
Зі слів Максима, найбільше запам’ятався його 22-й рік народження, який він зустрів у полоні.
«Хлопці мене привітали, зробили такі невеличкі подарунки, намагалися максимально багато часу зі мною провести, підтримували. Навіть коли на перевірку мене вивели і я сказав, що в мене день народження. Скажемо, ніхто не отримав, нікого не били, окрім мене. Коли ми зайшли в камеру, то хлопці мене підтримали, вони самі не очікували, що так вийде», — згадує він.
Звільнений з полону Максим Остапчук Суспільне Вінниця 
Максим остапчук З особистого архіву морпіха 
Максим остапчук З особистого архіву морпіха
Додому чоловік повернувся 19 квітня 2025 року.
«З одної сторони, я так радів, що це не можна описати, а з іншої сторони, я не вірив у те, що це все насправді зі мною відбувається, бо стільки разів було: засинаєш, і тобі сняться твої рідні, близькі. І це такі сни, що було відчуття, ніби це було наяву», — говорить морпіх.
«Я дуже сильно мріяв, щоб в мене була своя родина, дружина, дитина. Дружина в мене з’явилася, ми зараз чекаємо на доньку, десь через кілька тижнів маю надію, повинна вже з’явитися на цьому світі. І я дуже хочу зробити все, щоб моя родина була в безпеці».
Звільнений з полону РФ миколаївець Максим Остапчук (п'ятий зправа) після обміну 36 ОБрМП 
Звільнені з російського полону військовослужбовці після обміну Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими
За три роки в полоні Максим схуд на понад 10 кілограмів. Нині перебуває на реабілітації. Каже, у майбутньому планує разом з родиною переїхати на захід України.
