Ветеран Сергій Панчук разом із спортсменом. Фото з особистого архіву Сергія Панчука
Військову службу Сергій розпочав у 1997 році. Після п’яти років строкової служби залишив військо, але повернувся до нього у перші дні повномасштабного вторгнення.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google 
Спочатку долучився до добровольчого формування, а згодом перевівся до 15-ї бригади оперативного призначення «Кара-Даг». Служив у взводі розвідки третього батальйону на посаді командира розвідувального відділення.
Сергій Панчук під час служби. Фото з особистого архіву Сергія Панчука 
Сергій Панчук із побратимом. Фото з особистого архіву Сергія Панчука 
Сергій Панчук у військовій формі. Фото з особистого архіву Сергія Панчука
Під час служби стан його здоров’я погіршився. На одному з бойових завдань Сергій отримав компресію хребта, а ліва нога поступово почала відмовляти.
«Навчався заново ходити. Дуже тривалим був процес реабілітації», — розповідає ветеран.
Згодом Сергію зробили операцію, після якої він звільнився зі служби. Відновлюватись допомогли заняття з бразильського джіу-джитсу.
Зараз ветеран працює тренером, має кілька дорослих груп і організовує заняття для дітей. Сам також регулярно тренується, іноді працює в парі з учнями.
«Мінімум два тренування в день в мене зараз є. Намагаюсь весь час зі своїми студентами тренуватись, в тому ж ритмі. Ну, звісно, іноді трохи зупиняюсь, щоб пояснить, прослідкувати за правильністю виконання».
Сергій Панчук під час тренування. Фото з особистого архіву Сергія Панчука
У майбутньому Сергій Панчук хоче відкрити власний зал і створити окрему групу для ветеранів. Каже, що під час тренувань важливо враховувати фізичні можливості кожного, зокрема наслідки поранень і травм.
«Ветерани можуть займатися у загальній групі з усіма. Але для кожного з них потрібен окремий підхід. Наприклад, в одного немає ноги, у другого — руки, в іншого порушена рухливість плечових суглобів. Тому для кожного потрібно адаптувати техніки так, щоб він міг ними користуватися, незважаючи на травми, отримані під час бойових дій», — пояснює тренер.
Окрему радість Сергієві приносять заняття з дітьми.
«Не вистачало саме от спілкування з дітьми, з малюками особливо. То взагалі, як маленькі акумулятори, які заряджають тебе весь час, навіть коли тобі здається, що ти ненавидиш все людство».
Сергій Панчук із дитячою групою. Фото з особистого архіву Сергія Панчука
За словами ветерана, спілкування з малечею допомагає відновлювати сили й додає позитивних емоцій.
