Подружжя Пічки. Суспільне Миколаїв/Олександр Гордієнко
Минуло трохи менше року відтоді, як Микола і Валентина виїхали з рідного Станіслава на Херсонщині.
"Жити в Станіславі стало неможливо. Тому що постійні обстріли, особливо дрони. Неможливо було вийти не тільки за межі двору, а й у дворі небезпечно було ходити", — розповіла Валентина.
Подружжя облаштувалося в одному із сіл Галицинівської громади.
"Як можемо, ми допомагаємо армії, звичайно. Незважаючи на те, що взятки зараз дуже маленькі. Кожен місяць ми знаходимо, як то кажуть, засоби передати хлопцям, і якщо ми якусь баночку там продаємо, і з пенсії. То, як говорять, у бутиль".
Бджоли на рамці Суспільне МиколаївОлександр Гордієнко 
Рамки Суспільне МиколаївОлександр Гордієнко 
Інструменти Суспільне МиколаївОлександр Гордієнко
Голими руками струшуючи з рамок бджіл, Микола говорить, що для нього бджолярство — це не про прибуток. За його словами, він у цій справі з 1990-х років. Зараз — це справа для душі.
"В основному здаю на базу, щоб потім придбати вощинуЦе тонкий лист воску з витисненими шестикутними комірками, який пасічники вставляють у рамки вулика. Бджоли добудовують на ньому стільники, де потім зберігають мед, пилок і вирощують розплід. та ліки для пасіки. В основному більші витрати йдуть на пасіку. Вощину треба купити, вона дуже дорога", — розповів бджоляр.
Через тиждень-два фургон перевезуть на інше місце. У планах Миколи — збільшити кількість бджолиних сімей. Адже зараз вулики заповнені тільки на чверть, додав чоловік.
