Микола Удовиченко разом з родиною. Фото з особистого архіву родини Удовиченків
Зранку 26 жовтня у Вознесенську рідні, близькі Миколи та містяни зібралися біля моргу з прапорами та квітами. Звідти траурний кортеж вирушив через місто до рідного села загиблого.
Люди проводять в останню путь загиблого захисника Суспільне МиколаївНадія Ковтан 
Живий коридор Суспільне МиколаївНадія Ковтан 
Прощання із полеглим Миколою Удовиченком Суспільне МиколаївНадія Ковтан
У селі біля будинку з квітів та гілок зробили герб України. Там люди мали змогу попрощатися з військовим. Після цього біля дому усі пішки вирушили до сільського кладовища. Там Миколу поховали поруч з його сином Вадимом.
Друг Миколи Олексій розповідає, що вони дружили змалечку. Разом ходили на риболовлю, певний час разом працювали трактористами.
«Початок 22-го року, початок повномасштабної 24-го числа, ми з Миколою, Вадимом, були у військкоматі. 25 лютого 22-го року ми разом одним автобусом виїхали вже в зону виконання. І так склалося, що покійному його сину Вадиму 25 лютого був день народження».
«Син його, Вадим, хоч і був на той час зовсім “зеленою” дитиною, не дивлячись на все, як і його батько Микола, ніхто із нас не дав задню, всі знали, що потрібно захищати рідну землю», — згадує Олексій.
Дружина Світлана згадує, які хобі мав чоловік.
«Любив риболовлю, полювання. З друзями ходив рибалити, з сином», — каже дружина.
Біографія Миколи Удовиченка
Микола Удовиченко народився 29 січня 1979 року у селі Щербанівське у Дорошівській сільській громаді. У 1997–1998 роках він проходив строкову військову службу у лавах Збройних сил України.
Після армії працював механізатором у КСП «Україна». У 2014–2015 роках служив в АТО на Донецькому напрямку. Потім звільнився зі служби, працював водокатом у комунальному підприємстві «Райводпостач».
