Велосипедист Олексій Волобуєв. Суспільне Миколаїв/Надія Ковтан
Олексій каже, що поєднує роботу із захопленням велоспортом. Вільний час він присвячує поїздкам на велосипеді та участі в заїздах.
«З 2020 року я починав з малих відстаней. У 2020 році, коли я проїхав наш Gard Energy RideЦе екстремальний веломарафон, який проходив територією Національного природного парку «Бузький Гард» на Миколаївщині (поблизу Южноукраїнська) 100-кілометровий, мене це затягнуло. Потихеньку я збільшував ці дистанції. У нас є Миколаївський клуб бреветчиків-рандоннерівЦе велосипедисти, які беруть участь у бреветах — організованих кваліфікаційних заїздах на довгі дистанції (від 200 до 1200 км і більше) із чітким лімітом часу, які катають відстані 200, 300, 400, 600, 1000 кілометрів. Я вступив в цей клуб і потихеньку почав катати з ними ці відстані», — розповів Олексій.
Велосипед зі спорядженням. З особистого архіву Олексія Волобуєва
Після попередніх поїздок Олексій вирішив спробувати себе на новій міжнародній дистанції. Цьогоріч маршрут пролягав від півночі до півдня Європи.
«Нас з усього світу було учасників — 75 людей. Не всі їхали до фінішу міста Таріфа до Іспанії. Тому що були такі велогонщики, які їхали до Хельсинки — там 1700 кілометрів. Потім були такі, що їхали, припустимо, до Ніцци, до Франції».
Учасники велозаїзду слухають інструктаж. З особистого архіву Олексія Волобуєва
Частина маршруту пролягала через гірські райони та тунелі. Окремим випробуванням, за словами Олексія, стала спека.
«Мене зупиняли двічі поліцейські в Іспанії. Одні запитували щодо стану здоров’я, тому що коли ми переправилися паромом в Естонію, то якраз почалася ця спека +40°. Це було, напевно, найважчим із цього. Навіть ці всі перевали — важко було, звісно, але спека давала, напевно, найбільше незручностей», — каже чоловік.
Олексій на Пагорбі хрестів біля Шяуляя (Литва). З особистого архіву Олексія Волобуєва
Для такої поїздки велосипед довелося обладнати всім необхідним для тривалого маршруту. Частину речей Олексій перевозив на велосипеді, решту — в невеликому рюкзаку.
«Я зазвичай сюди брав одну флягу з водою, в одну наливав якогось соку, щоб було щось солодке із собою. І нарамна сумочка. У мене, виходить, це був павербанк на 30 тисяч міліампер. І баул попереду, в якому в мене знаходилися спальний мішок, такі речі, які потрібно було швидко дістати», — розповів спортсмен.
Краєвид під час велозаїзду. З особистого архіву Олексія Волобуєва
Окремим завданням була організація ночівлі. У готелях Олексій зупинявся раз на кілька днів, а решту часу ночував просто неба.
«Стосовно інших днів, так, звичайно, дев’ять годин — я дивлюся по сторонах, де краще. Це були зупинки, на яких я, наприклад, на лавочках розміщувався. У мене були з собою: надувний матрац, спальний мішок, і, в принципі, цього було достатньо».
Олексій показує маршрут, який подолав. Суспільне Миколаїв/Надія Ковтан
До місця старту спортсмен добирався з Південноукраїнська через Львів і Краків. Велосипед перевозив окремо, а далі продовжив дорогу літаком до Норвегії. Однак ще до початку дистанції виникла проблема з багажем — велосипед не прибув разом із ним.
«Часто з велосипедами проблема. Це треба дивитися: якщо у вас є пересадки, то плануйте так, щоб, наприклад, між пересадками хоча б було мінімум дві години. Тому що вони просто фізично, мабуть, не встигають», — каже спортсмен.
Велосипед Олексія на узбережжі. З особистого архіву Олексія Волобуєва
Олексій біля дорожнього знаку за межами Риги (Латвія). З особистого архіву Олексія Волобуєва
Попри труднощі з дорогою та організацією поїздки, Олексій дістався старту й завершив міжнародну дистанцію. У загальному заліку він посів 14-те місце, подолавши 7500 кілометрів за 32 дні.
