Ветеран Руслан Люшенко. Фото з архіву Руслана Люшенка
На фронті траплялося різне, каже чоловік, та найважчим було рятувати поранених з поля бою.
"Жили ми там у розвалених хатах, якимось чином взявся літак і повністю розбомбив той хутір. Ми ледве встигли в погріб залізти, повністю зрівняли все. Там машини наші були, погоріли, багато хлопців "двохсотих", ну, не багато, але для мене багато".
Руслан під час проходження служби. Фото з архіву Руслана Люшенка
Під час одного з бойових виїздів у 2022 році їхня колона потрапила у засідку — тоді чоловік дістав поранення правого стегна з ушкодженням стегнової артерії.
"Це вже друга ротація була — село Підлісне, Донецька область. Потрапили на засідку: на бронетранспортерах ми їхали — я командир БТР. Спочатку розвідка пройшла, щось ми пропустили, і на нас відкрили шквальний вогонь з мінометів. Ми на броні сиділи".
"Я скерував своїм хлопцям по рації: "земля", тобто з броні — на землю, тому що запалять БТР. Ось так і отримав там поранення. Поранення нижньої губи і артерії стегнової — верхньої стегнової артерії правої ноги. Для мене була проведена операція серйозна, вклеєно стент-графтМедичний імплант, який складається з металевого каркаса (стента) та синтетичної тканинної оболонки (графта) називається", — розповів ветеран.
Руслан сидить за робочим столом у себе вдома. Суспільне Миколаїв/Анна Борисюк
У 2024 році Руслан повернувся до цивільного життя. Бойова травма нагадує про себе й досі, каже чоловік. Реабілітація все ще триває.
"На погоду, і так, навантаження — нога затерпає, ця права нога, бо порушений кровообіг. Мені прописано довічно пити ліки для розрідження крові. Бо це "латочка", стент цей, він заклеїв латку — і вже кров повільніше ганяє, а коли пʼєш розріджуючі препарати, кров починає швидше бігати", — розповів Руслан.
Ветеран розповідає — війна та загиблі побратими сняться йому часто.
"Досі сняться хлопці мої, я пив таблетки, забув. Часто снилися мені хлопці покійні. Зараз воно "час лікує", як то кажуть, розумієш, з часом воно все проходить, звісно".
Після окопів і бліндажів повернутися до цивільного життя було непросто, каже Руслан.
"Незвично. Там звикли: окопи, танки, бронетранспортери, гаубиці — зовсім інше було: або ти, або тебе. А тут приїхали, тут у парках гуляють люди вільно. Маю на увазі молодь ходить просто, вільно", — говорить ветеран.
Руслан біля БТР під час служби. Фото з архіву Руслана Люшенка
Наразі чоловік перебуває на реабілітації та готується пройти військово-лікарську комісію.
