Боєць спецпідрозділу Recon team Kilo Алекс. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
Американець Рагнар — військовослужбовець армії США. Чоловік зауважує, що Україна протягом століть виборює своє право на незалежність — саме це надихає. Тому нині свої навички Рагнар застосовує, обороняючи Україну від Росії.
"Коли я був у Штатах, я бачив репортажі про жінок і дітей, які брали в руки зброю і йшли воювати, і я знаю, як багато Україна боролася за себе в минулому, щоб залишитися незалежною, і, як американець, я дуже поважаю це", — говорить Рагнар.
Боєць спецпідрозділу Recon team Kilo Рагнар. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
"Я запитав себе: "Що такого важливого я роблю у своєму житті, що я не можу піти і зробити щось краще?", тому що я навчився цих навичок, бувши солдатом у США. Але там ми в основному використовували їх для забезпечення правопорядку. Так що я гарно застосовую ті навички, котрих я набув на службі там", — розповів військовослужбовець.
Військовослужбовці у бліндажі. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
Бомбардування, руйнації, удари по мирному населенню — все це на власні очі бачив боєць Саша (загинув 27.01.25, виконуючи бойове завдання на Донеччині — ред.), зокрема на Миколаївщині та Херсонщині.
"Неважливо, що хтось каже, але росіяни не розрізняють, кого вони бомбардують і як вони це роблять. Вони скидають, наприклад, на села, міста, їм байдуже, де впаде. Я бачив, як в шашличну влучив КАБ. Буквально, знаєте, одного дня все було добре, а на наступний день все зникло. І ти думаєш: "Ого, вони дійсно уразили шашличну, чуваче", — розповів Саша.
Початок повномасштабного вторгнення
Бойовий шлях бійці розпочали навесні 2022 року на Миколаївщині. До спецпідрозділу долучалися військовослужбовці із досвідом бойових дій у Сирії, Африці, Афганістані тощо. З добровольцями укладали контракт як з військовослужбовцями ЗСУ.
"Зі своїм досвідом вони залучались до бойових дій на Миколаївському напрямку. Підрозділ діє досі, зараз вже на Донеччині, підрозділ в основному налаштований на штурмові дії. Хлопці можуть зайти туди куди не можна більше нікому зайти, вони як ніндзі проникають, непомітно, а також вийти", — розповів офіцер ГУР Мангуш.
У підрозділі є також оператори-дронщики, бійці страхують підрозділ на початку всіх дій.
Офіцер ГУР Мангуш. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
"Я в цьому підрозділі з серпня 2022 року, до цього був у двох приватних командах, а ще раніше був на кордоні України та Польщі, як медичний волонтер, з березня, відтоді я тут. Я родом з Фінляндії, маю досвід служби у фінській армії, як і майже всі чоловіки, які закінчують військову службу, ось, власне, і все про мене", — розповів боєць спецпідрозділу Фін.
Фін — один з тих бійців, які обороняли Миколаївщину та звільняли Херсон з російської окупації.
Бійці спецпідрозділу Recon team Kilo. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
"Я приєднався до цієї команди, там було багато людей, але вони всі швидко розійшлися, крім кількох обранців. Після цього мене відправили в 59-ту бригаду в Миколаїв. І я пройшов цілу наступальну операцію з повернення Херсона. Коли це все було завершено, тоді ми й отримали офіційну назву", — згадує Фін.
"Це відбувається по-різному, але зазвичай ми знаємо, що є напад або оборонні дії, які полягають у відбитті противника".
Боєць спецпідрозділу Recon team Kilo Фін. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
Для Алекса — бійця Recon team Kilo, підрозділ став уособленням родини: спільні операції, побут, втрати та успіхи об'єднують бійців та загартовують.
"Ця група для мене — це теж свого роду родина. Ми були разом кураторами, ми разом живемо, ми разом їмо, ми разом працюємо. У нас разом є складні ситуації і важкі ситуації. Але для мене це велика честь, для мене це дуже приємно бути в цій групі", — розповів боєць.
У пам'ять про Пола Кіма з псевдо Кіло
У 2022 році підрозділ очолив капітан американської армії — Пол Кім із псевдо Кіло. Він був професійним військовим, викладав у військовому університеті штату Техас, розповів офіцер ГУР Мангуш. Саме на його честь нині названо спецпідрозділ — Recon team Kilo.
"На жаль, загинув на Миколаївщині і цей підрозділ до сьогодні носить його імʼя, тобто у нас підрозділ Кіло називається". 
Пол Кім із псевдо Кіло. Фото надане спецпідрозділом Recon team Kilo
"Він казав: мені цікаво брати участь у цій війні, щоб цей досвід науково викладати потім в університеті. Він став одним з лідерів підрозділу по своїм навичкам, але на жаль, під Терновими Подами, вони в той час, 5 жовтня, взяли 12 полонених і на відході, на евакуації потрапили під обстріл і він загинув. Це був лідер, який формував команду, постійні тренування, який як офіцер із досвідом міг збити хлопців у єдиний організм", — говорить Мангуш.
Кіло — був першим, кого втратив підрозділ під час оборони Миколаївщини.
"Словосполучення "розвідувальна команда" у назві пішло від того, що на самому початку ми займались переважно розвідкою. А "Кіло" був першим, кого ми втратили в цій команді. Пол "Кіло" Кім — це його позивний — колишнього капітана американської армії, якого ми втратили під час наступу на Херсон", — розповів військовослужбовець Фін.
"Надзвичайно скромний" — так бійці описують капітана американської армії Пола Кіма, який долучився до оборони України. За словами Фіна, Кіло був вправним бійцем, застосовував свої знання військової справи та надихав побратимів.
"Він був одним з найкращих, кого я зустрічав".
"Він дійсно багато знав, але не хвалився цим, не говорив, що він знає, як щось робити, він постійно намагався навчатися, він відмовився від керівної посади від наших командирів, тому що знав, що він новачок, і він не до кінця знав фронт, він не був на фронті. Він був надзвичайно скромним, і приїхав сюди з правильних причин і з правильним мисленням, дуже шкода, що ми його втратили, він був справжнім натхненням для всіх", — розповів Фін.
Пол Кім із псевдо Кіло. Фото надане спецпідрозділом Recon team Kilo
"Я знаю у Миколаєві є своя медаль, можливо для Пола Кіма посмертно. Як для іноземця, можливо", — сказав боєць спецпідрозділу Ганс.
"Я залишусь тут до кінця війни, до перемоги України"
За словами Фіна, ситуація на фронті залишається складною, російські військові мають перевагу у артилерії. Попри незначні успіхи солдатів РФ, їхні втрати особового складу переважають.
"Іноді, коли ми отримуємо більше озброєння від Америки і Заходу, ми дійсно відчуваємо це на лінії фронту, ми можемо відчути, що у нас більше артилерії і снарядів, але це приходить хвилею, як всі тут знають, і чим більше у нас є, тим краще, щоб нам не доводилося покладатися на старіші і малі калібри. Раніше на нашому боці було набагато більше артилерії", — говорить Фін.
Боєць спецпідрозділу Recon team Kilo Фін. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
Фін розповідає, Фінляндія завжди відчувала загрозу з боку Росії, лідери якої поводяться зухвало і самовпевнено. На його думку, стояти осторонь, коли РФ вдерлася в Україну неправильно.
"Фінляндія була сусідом Росії з самого початку існування нашої країни, і Росія завжди поводилася як маленький шкільний задирака, який хоче всі цукерки, завжди намагалася посваритися з іншими країнами, постійно намагалася вторгнутися в їхній повітряний простір, намагалася розширити кордони".
"Тепер, коли ця війна перейшла в повномасштабне вторгнення, вона повинна була зрештою зупинитися. Тож я просто відчув, що це правильно — приїхати сюди і допомогти. Це просто "шкільний задирака", і він має бути покараний, ми маємо поставити крапку раз і назавжди. Я не можу уявити, що хтось зі світових лідерів часів Другої світової війни дивився б на це і був щасливий. Вони перевертаються в могилі, бачачи, як мало робить Захід", — говорить Фін.
Військовослужбовець спецпідрозділу зі зброєю. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
"Звичайно, я не збираюся нікого примушувати, але було б набагато веселіше, якби у нас тут було більше фінів. Я зроблю все можливе, щоб привезти сюди цілу бригаду фінів, було б дуже весело, вони мають досвід, багато тренуються".
Боєць спецпідрозділу вказує напрямок. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
Боєць на псевдо Рагнар зауважує, що для утримання лінії фронту Збройним силам час від часу бракує бійців, адже українське військо зазнає чималих людських втрат. Проте стратегічне планування та безпілотні системи працюють краще ніж у противника.
"Ситуація на фронті нестабільна, вона проблематична через велику кількість героїв, які загинули за Україну, ми втратили багато досвідчених солдатів, і іноді їх не вистачає, щоб утримувати лінію фронту. Але з часом у нас з'являються більш досвідчені солдати, ми стаємо кращими, наші безпілотники працюють набагато краще, наші солдати планують набагато краще", — розповів Рагнар.
Рагнар поруч з побратимами. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
Військовослужбовець Алекс протягом восьми років служив у французькому іноземному легіоні, а нині — у лавах ЗСУ. Боєць також вважає, що Україна потребує міжнародної підтримки у протистоянні Росії. Зокрема це потрібно і для захисту Європи в цілому.
"Я вважаю, що насправді ситуація в Україні є критичною, Україна потребує допомоги та підтримки міжнародної спільноти. По-перше, війна в Україні — це війна, якої українці не бажали мати на своїй території", — каже Алекс.
"Схоже, я залишусь тут до кінця війни, до перемоги України. І після війни теж. Тому що Україні знадобиться допомога, щоб відбудувати країну після війни".
Я люблю цю країну, я воюю з березня 2022 року, я служив у кількох різних підрозділах тут, переважно як штурмовик, командир групи, сапер або медик в деяких випадках — ось такий от я. Рагнарвійськовослужбовець спецпідрозділу Recon team Kilo
Військовослужбовець Рагнар виріс в Огайо. Говорить, культура там та в Україні не надто відрізняється, як і люди.
"З того часу, як я тут, я почав шанувати і любити це місце. Культура не сильно відрізняється від тієї, де я виріс. В Огайо люди ті ж самі, з невеликими відмінностями, ті ж самі, але інші. Мені подобається бути тут, це Батьківщина мого сина, його первородство", — каже Рагнар.
"Це країна, в якій я хочу жити і в якій я хочу вмерти. І я з радістю помру за неї. Сподіваюся, що ні, сподіваюся, що зможу вижити, але я з радістю помру за Україну".
"Ми працюємо за своїх людей, за всіх людей, за всю Європу"
"Я і всі наші хлопці не можемо або не хочемо просто сидіти вдома і дивитись інтернет і казати: який капець. Це добре, а це не добре. Ми працюємо за своїх людей, за всіх людей, за всю Європу", — каже військовслужбовець Ганс.
Ганс вважає, що кожен українець має робити те, що може. Проте додає, що Миколаїв і люди в ньому дещо змінилися.
"Це твоя Україна. Просто шукай, що можеш робити, замість сидіти і думати "все капець". Це неправильно, вибачте. Я теж розумію, що там зараз конфлікт ТЦК і цивільних. Але розумієш, ТЦК також працюють, потрібні люди".
Боєць спецпідрозділу Recon team Kilo Ганс. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
"Миколаїв два роки тому, коли ми були там і зараз — це різне. Люди допомагали військовим. Зараз 90 відсотків миколаївських людей подумають, військові — це алкоголік, або наркоман, або ТЦК. Вибачте, у нас теж є ротації, ми теж відпочиваємо. Я просто не розумію, що таке конфлікт між цивільними і військовими", — каже Ганс.
"Тому Миколаїв зараз на своїй території, адже ми працювали. Чи люди вже забули?"
Ганс зі своїм помічником Лютером. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
"Україна буде наша. Донбас — Донецьк, Луганськ, Крим будуть наші. Як — побачимо. Але все буде наше! Можливо на Москву підемо, без проблем. Я німець, розумієш, це моя традиція", — сказав Ганс.
Саша
Незадовго до виходу матеріалу про бійців спецпідрозділу Recon team Kilo кореспонденти Суспільне Миколаїв дізналися, що боєць, з яким ми записували інтерв'ю — Саша, загинув, виконуючи бойове завдання на Донеччині. Саші не стало 27 січня 2025 року.
Саша долучився до Збройних сил України у 2022 році, пройшов підготовку у навчальному центрі Колчестера. Про свою службу у ЗСУ казав: "Мені подобаються бої і я також хотів допомогти Україні. Тому я вирішив вбити двох зайців одним пострілом".
"У 2022 році росіяни використовували стару доктрину, намагалися прорватися через броню, а їх просто тра**ли "Джавелінами" та артилерією. Але сьогодні набагато більше безпілотних літальних апаратів типу Mavic і FPV", — розповідав боєць.
Боєць спецпідрозділу Recon team Kilo Саша. Фото надане спецпідрозділом Recon team Kilo
На початку повномасштабного вторгнення Саша обороняв Миколаївщину. Про свій підрозділ говорив:
"Це була дуже змішана команда з різних людей. Є багато причин, чому люди приїжджають в Україну, деякі просто хочуть воювати, інші хочуть допомагати, але я думаю, що поки вони завдають втрат ворогу, вони роблять хорошу роботу".
Довіра — основна складова стосунків у підрозділі, вважав Саша. Саме це допомагало бійцям чинити опір і давати відсіч російським військовим.
"Команда працює так само, як і в будь-якому невеликому військовому підрозділі. Люди дуже близькі одне до одного, і має бути відчуття довіри до людей, з якими ти працюєш, тому що ти маєш довіряти їм у виконанні їхньої роботи, а вони мають довіряти тобі у виконанні твоєї роботи. Отже, існує певний рівень професіоналізму, з яким ви повинні діяти під час виконання бойових завдань", — казав Саша.
Саша разом з побратимами. Фото надане спецпідрозділом Recon team Kilo
Під час бойових завдань боєць спирався на досвід, отриманий у британській армії, в той же час здобував новий досвід, адже українсько-російська війна відрізнялася від того, з чим стикався Саша раніше.
"Те, чого мене навчили в британській армії: зокрема, доктрина і тактика, дещо з цього досі актуальне. Багато з них не є актуальними, тому що це тактика боротьби з повстанцями афганської епохи. Моїми інструкторами були ветерани Афганістану та Іраку. Тому їхня форма ведення бойових дій і те, чого вони нас навчали, повністю відрізняється від того, з чим ми зіткнемося в майбутньому. Це інший стиль ведення бою і війни", — розповідав боєць.
Після перших шести місяців в Україні, Саша повернувся на деякий час до Британії. Там чоловік потрапив до військової в'язниці, але вже за тиждень після звернення боєць знову вирушив до України.
"Там, де йде війна, завжди будуть люди, які активно прагнуть воювати або надавати допомогу".
"Я думаю, що Росія втратить багато своїх довбаних людей, а Україна втратить багато своїх земель, будівель, міст, сіл і, знаєте, просто зруйнованих або зіпсованих, зруйнованої економіки, зруйнованих життів. Я думаю, що так це закінчиться з обох сторін. Я маю на увазі, що жертви серед цивільного населення завжди будуть засмучувати, тому що вони ні в чому не беруть участі. Вони намагаються жити своїм життям", — говорив Саша.
Саша разом з побратимом. Фото надане спецпідрозділом Recon team Kilo
За словами Саші, російські військові нерозбірливі і не поблажливі до цивільного населення. Звідси стільки смертей та руйнацій цивільних об'єктів.
"У 2022 році, я пам'ятаю, ми проїжджали повз село, і росіяни зачищали це село. Вони досить нерозбірливі до цивільних. Це те, що я помітив. Неважливо, хто і що говорить, але росіяни нерозбірливі щодо того, кого і як вони бомбардують. Вони скидають бомби на села, на міста, їм байдуже, де бомби приземляються", — розповідав боєць.
"Я вважаю, що нікого не можна примушувати до конфлікту, але я вважаю, що якщо це твоя країна, то ти повинен її захищати".
Військовослужбовець спецпідрозділу. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
"Головна російська мотивація полягає в тому, що вони намагаються сказати, що звільняють пригноблених росіян, яких бомбили українці на Донбасі, але я бачу, що в наші дні ви зустрічаєте багато російськомовних українців або просто російськомовних в Україні, і вони стають жертвами російських ракет та артилерійських обстрілів", — казав Саша.
