Дружина Наталія. Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон
"Подарунок з того світу"
Донька Олександра Юлія каже, що з дитинства довіряла батькові найбільше.
"Він багато чого дозволяв. З ним можна було все обговорити. Мама стільки не знає, скільки батько знав. Він привив мені любов до історії — я завжди могла запитати, він допомагав, розповідав", — говорить донька Олександра.
У дитинстві Юлія ображалася, що тато часто був на війні.
"Я була маленька, коли він пішов. У всіх тато був вдома, а в мене — ні. А вже підросла — зрозуміла, чому".
Дочка Олександра Юлія. Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон
За словами дівчини, її батько був щирим і прямолінійним.
"Він завжди говорив те, що думав усім. Йому було настільки все одно, хто що про нього подумає — він говорив у лоб. Щось не подобалося — сказав в лоб, а там думай, що хочеш. Хочеш — спілкуйся, хоч не хочеш — не спілкуйся", — розповідає донька загиблого військового.
Юлія каже, що відчувала себе дитиною до останнього, бо батько завжди брав відповідальність на себе.
"Я татова донька, мені його не вистачає. Коли він помер, я була в ступорі і не розуміла, як жити. Я навіть мамі казала, що таке відчуття, а вона говорила, що ми осиротіли без нього".
Юлія з батьком. Фото з архіву родини Обуховських
До її дня народження друзі Олександра подарували їй собаку. Вони розповіли Юлії, що батько ще взимку оплатив цуценя і хотів зробити доньці сюрприз, але не встиг, бо вона купила собаку раніше.
"Дівчинка, яка їх розводить, сказала, що тоді вона його продавати не буде: або він залишиться у нас у сім’ї, або нікому, якби, не дістанеться. І от він (собака — ред.) мене чекав вісім місяців. Татові друзі його викупили і подарували мені на день народження. Це як подарунок з того світу", — розповідає Юлія.
Юлія з собакою. Фото з архіву родини Обуховських
Патріотичне виховання дітей та бойовий шлях
Наталя розповідає, що її чоловік завжди був ідейною людиною.
"Він вірив у те, що робив. Казав: "Діти — це майбутнє України, і ми повинні починати з них".
Олександр Обуховський займався військово-патріотичним вихованням, навчав дітей орієнтуватися на місцевості, виживати в екстремальних умовах, працювати з різними видами зброї.
У 2016 році він служив у складі 25-ї окремої повітрянодесантної бригади, півтора року провів на Донеччині. У 2018 році демобілізувався та повернувся до громадської діяльності.
За словами дружини, ще до повномасштабного вторгнення він говорив про загрозу нового наступу Росії.
"Він завжди казав, що "кацапи" прийдуть, і вони прийдуть сюди, а потім нам буде потрібно їх зустрічати".
У 2021 році Олександр повернувся до війська — вже у складі 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. Обіймав посаду заступника командира з десантно-штурмової підготовки. З серпня 2021 року перебував на Донеччині.
Олександр з побратимами. Фото з сімейного архіву Обуховських
Побратим Олександра на псевдо Блогер згадує його як харизматичного командира.
"Неможливо (його — ред.) не запам’ятати, бо у нього була така велика колоритна борода. Командир — це начальник, але він зміг вибудувати стосунки так, що для багатьох був другом. Тобто, він міг допомогти будь-кому, хто просив про допомогу. Як на мене, в цьому й була його особливість", — розповідає Блогер.
За словами військового, Обуховський брав участь у плануванні та реалізації операцій на різних напрямках — зокрема в районах Красногорівки, Мар’їнки, Новомихайлівки, Костянтинополя.
"Він приїжджав на позиції без попередження. Це піднімало бойовий дух. Наша рота його любила. Нам його дуже не вистачає. Але ми продовжуємо боротися, і я знаю, що йому би це дуже сподобалося".
Олександр Обуховський під час служби. Фото з архіву родини Обуховських
"Пишаємось пам’яттю"
Наталя каже, змінити вже нічого неможливо, але родина пишається його шляхом.
"Дати друге життя — його вже не буде. Пишаємось самою пам’яттю. Це наша біль, і нам її нести. Він зробив багато. Він прожив яскраве життя — хоч і мало, але воно було значиме", — додає жінка.
Родина на місці поховання Олександра Обуховського. Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон
Олександр Обуховський загинув 13 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Йому було 45 років.
