В етері Українського радіо Миколаїв започаткували спецпроєкт "Загартовані боями та сонцем" про миколаївські бригади в складі Сил оборони України. Програма звучатиме кожної останньої п'ятниці місяця о 17:40.
Про бійців 79-ї окремої десантно-штурмової бригади йшлось у першому випуску спецпроєкту.
На захисті України
Пресофіцер бригади Ярослав Чепурний говорить, військовослужбовці 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади стали на захист Кримського напрямку у 2014 році, боронять Україну від початку повномасштабної війни.
"Десантно-штурмові війська, бригади перебувають на найбільш складних напрямках. І, попри це, виконують усі поставлені завдання. З червня 2021 року бригада знову зайшла в зону ООС. Була на кордоні Луганської області в районі міста Щастя, Станиці Луганської й виконувала там бойове завдання. Саме там військовослужбовці 79-ї ОДШБр "зустріли" повномасштабне вторгнення Росії в Україну", — каже пресофіцер.
Миколаївські десантники на захисті України. 79 окрема десантно-штурмова Таврійська бригада
Штаб-сержант Сергій Мазур спочатку був морським піхотинцем, потім служив в центрі підготовки. Згадує, як потрапив до 79-ї бригади.
"Хотілося все-таки навчати далі людей, но вже в більш бойовій бригаді. Вибрав 79-ту бригаду в Миколаєві. І у 2019 році вже пішов у роту. У мене багато знайомих там служило на той момент. І багато людей, які попадали до мене в навчальний центр з 79-ї бригади, я з ними часто розмовляв", — говорить військовий.
24 лютого стояли в Станиці Луганській, займали оборону. Не вірили, що воно почнеться. Але 24 лютого, коли вже почали і рідні дзвонити, і нам всі говорити. У нас вона (повномасштабна війна — ред.) почалася раніше.
Молодший сержант за контрактом Дмитро Заболотний хотів стати саме десантником. Говорить, про військову службу мріяв ще з 2014 року, але тоді був неповнолітнім. Коли подорослішав, спочатку була строкова служба, а далі контракт.
"2021 року ми виїхали на ротацію в місто Щастя. І 24 лютого я також зустрів в місті Щастя Луганської області. Зараз виявляємо і знищуємо російську техніку", — розповідає боєць.
"Все горить, росіяни бігають"
За словами пресофіцера бригади Ярослава Чепурного, лише у березні 2024 року миколаївські десантники знищили або пошкодили 72 одиниці російської техніки, з них 38 — це танки.
Український воїн стоїть біля знищеної техніки. 79 окрема десантно-штурмова Таврійська бригада
Дмитро Заболотний каже, що точної цифри ураженої ним техніки не знає, але впевнений — чим більше, тим краще. Добре пам'ятає перший влучний постріл.
"Найбільш такий епізод, коли я зробив перший свій бойовий пуск і попав. Коли ти на посаді й навчаєшся, але можливості стрільнути немає. А, коли ти робиш перший бойовий пуск і ще влучаєш, і дивишся, як у них все палає, все горить, росіяни бігають — гарне видовище", — розповідає військовий.
Навчання і вдосконалення навичок відбувається постійно, зазначив Дмитро.
"Війна війною, втомлені, але працюємо постійно. Навіть можна вважати: "О, я багато чого знаю". Але все одно постійно себе вдосконалюємо. Приходять нові люди, ми також даємо їм все те, що знаємо. Навчати по книжці це одне, а те, як є насправді — інше. Дядько мій служить з 2014 року, каже: "Це вже не те, що було у 2014, у 2017 роках, далеко не те", — говорить Дмитро Заболотний.
Десантники відточують свої фахові навички. 79 окрема десантно-штурмова Таврійська бригада
За словами пресофіцера бригади Ярослава Чепурного, окремі підрозділи 79-ї бригади брали участь і в обороні Миколаєва у 2022 році. З початку повномасштабного вторгнення в Миколаєві було створено дві батальйонно-тактичні групи. Протягом березня і квітня утримували оборону на північному і північно-східному напрямках.
В середині квітня командування поставило завдання передислокувати ці батальйонно-тактичні групи до складу бригади на Донбас. І після того, вже під Миколаєвом наші десантники не воювали, а виконували завдання на Луганщині і Донеччині. Історії захисників
Молодший сержант Віталій Макарець потрапив до 79-ї бригади восени 2022 року. За фахом — програміст, повномасштабне вторгнення його застало на Кіпрі. Після повернення додому була мобілізація і підготовка в навчальному центрі. Навички програміста визначили напрямок бойової роботи, де він максимально ефективний, каже Віталій Макарець.
"Колектив, з яким я працюю — дуже класні хлопці. Ми постійно щось нове знаходимо, постійно шукаємо підходи. Є дуже багато викликів", — говорить військовослужбовець.
Це очі командирів, ми слідкуємо за полем бою в реальному часі, щоб командири могли пошвидше приймати рішення.
"Найважливіше правило — не попадатись на очі ворогу. Найбільш небезпечні речі, які доводилося переживати, це атаки ворожих FPV-дронів-камікадзе вночі або прильоти авіабомб", — додає боєць.
Допомагає триматися в складних ситуаціях розуміння, що це треба не тільки мені, моїм побратимам, що є дуже багато людей, для яких цінна свобода, які боряться за український світ, а не за оце пекло, яке несуть росіяни. Хочеться зберегти дім максимально близьким до того, яким він був.
Бійці 79-ї десантно-штурмової бригади в окопі. Фото: 79-та ОДШБр/Facebook
Юлія Винник — дружина одного з бійців 79-ї бригади з позивним "Лис". Згадує, вперше про миколаївських десантників дізналася після звільнення Слов'янська.
"Коли моє рідне місто звільнили в липні 2014 року, я почала цікавитися, хто обороняв місто. І серед бригад, які звільняли, була 79-та бригада. Потім я познайомилася через рік зі своїм чоловіком. І він на початку 2015 року підписав контракт з 79-ю бригадою. Він добровольцем ще служив з 2014 року. Служить у цій бригаді до сьогодні", — розповідає жінка.
79 бригада ніколи не перебувала в тилових точках, де друга лінія умовно. Наші десантники, вони завжди перебували там, де "пекло". У них завжди були гарячі напрямки, гарячі точки. І хлопці, вони просто неймовірні. 
Боєприпас. 79 окрема десантно-штурмова Таврійська бригада
Юлія волонтерить і попри все підтримує чоловіка та його побратимів.
"У якийсь момент я отримала повідомлення від чоловіка, що їм вдалося відступити, але коли вони відступали, то всі речі вони втратили. На той момент було критично важливим, що вони залишилися цілі й живі. І тоді я зрозуміла, що треба щось робити, допомогти. Я зав'язалася з друзями з Миколаєва. Я знала, що вони знайомі з різними волонтерськими центрами. Як то кажуть, зі світу по ниточці вдалося зібрати", — додає дружина військового.
Запитів стає все більше, хлопці і власні ресурси вкладають і до сих пір. Зараз більше технологічних запитів: дрони, зарядні станції, тепловізори, біноклі.
Ярослав Чепурний говорить, понад дві з половиною тисячі миколаївських десантників відзначено різними нагородами, багатьох — посмертно. Семеро військовослужбовців бригади удостоєні звання Герой України та "Золотої Зірки".
Про свою мотивацію служити у війську бійці говорять так.
"Я захищаю свою державу, своїх рідних. Росіяни не мають жодного права на нашій території бути. Ми воюємо на своїй землі в себе вдома", — каже Дмитро Заболотний.
"Втома від війни означає втома від життя наразі. На жаль, така реальність. Якщо ми втомились воювати, то це означає нашу загибель", — зазначив Віталій Макарець.
