Звільнений з полону морпіх Денис. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
Майже тисячу днів чекали з полону Дениса дружина та донька Мілана, фотографія котрої розміщена на банерах-нагадуваннях по Миколаєву.
Банер на вулиці Соборній із донькою Дениса Міланою Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова 
Банер на Богоявленському проспекті із донькою Дениса Міланою Суспільне Миколаїв/Яна Тітуренко
Щотижня виходили на акції-нагадування, говорить Діана. 30 грудня 2024 року жінці зателефонували та повідомили, що чоловік повернувся в Україну.
"Мені зателефонували, повідомили, що мого чоловіка обміняли. Я така: "Це що, жарт?" Жінка каже: "Які жарти в такий день". І через пару хвилин дивлюсь — телефонує невідомий номер. Я відповідаю, і в телефоні: "Слава Україні". Я й забула, що треба було відповісти: "Героям слава". Зустрілися вже там. Нас завели в лікарню, їх переодягали, давали речі — і так ми зустрілися. Самі не вірили до кінця, усе було дуже емоційно".
Дружина військового Діана з донькою Міланою. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
Коли почалась повномасштабна війна донці Мілані був рік та один місяць, говорить Денис.
"А тепер, коли приїхав з обміну, вона підбігла, обійняла, поцілувала, сказала: "Папа". Подивилася здивовано і розплакалася. Ще, можливо, тиждень звикала до мене, навіть по відеозв’язку боялася. А тепер ось — маленька шкодниця бігає.", — говорить морпіх.
Військовий Денис з донькою. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
"Дружина писала листи, що робить все можливе, але я не очікував, що люди так збираються, такою групою і вимагають повернення, нагадують, що люди в полоні, які за Україну стояли, свій борг".
Дружина військового Діана каже, що тепер потрібно визволити всіх, хто досі перебуває в полоні.
"На жаль, інформація про полон не дуже хороша — умови жахливі. Тому хлопців потрібно негайно визволяти звідти. Коли він повернувся, то був у критичному стані: худий, з запалими очима, дуже виснажений", — розповідає Діана.
Денис відвідує акції-нагадування аби підтримати сімʼї тих, хто досі в полоні. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
Нині військовий продовжує відновлюватись після російського полону.
"Фізичний стан вже краще, але ще треба звикнути, що не загрожує якась небезпека мені. Все ще є трошки страх якийсь, не знаю чому. Я пробув 993 дні, натерпівся, хлопці досі сидять, хочеться, щоб менше вони сиділи", — говорить Денис.
