Військовий Юрій Строн. Колаж: Суспільне МиколаївАнастасія Познякова Юрій Строн — військовий, який з 2014 року став до лав ЗСУ, діставав поранення, втім навіть після списання повернувся на службу. Чоловік загинув понад рік тому під час виконання бойової задачі, врятувавши 16 побратимів. Крім численних нагород, йому присвоїли звання Героя України посмертно.
Історію військового журналістам Суспільного розповіла його дружина Любов.
Юрій народився 4 жовтня в селі Горянка Доманівського району Миколаївщини. Працював за кордоном, але після вторгнення Росії у 2014 році повернувся та добровільно долучився до лав ЗСУ, де брав участь в антитерористичній операції до 2016 року. Після завершення служби працював будівельником у Херсоні.
З початком повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році знову став на захист України, розповідає його дружина Любов.
"Ми познайомились у квітні 2022 року в додатку для знайомств. Спілкувалися приблизно півтора місяці. На той момент він був у Сєвєродонецьку. Потім приїхав познайомитися і одразу сказав: "Ти будеш моєю дружиною".
"Я говорила, що ми ще мало знаємо одне одного і треба пожити разом, подивитися. А він казав, що вже все вирішив. Уже 3 листопада 2022 року ми офіційно одружилися", — згадує Любов.
Любов та Юрій у день вінчання. Фото з особистого архіву Любові Строн
У січні 2024 року під Донецьком отримав осколкове поранення голови, а в квітні того ж року — вогнепальний перелом правої плечової кістки зі зміщенням уламків, переніс дев’ять складних операцій. Від плеча до ліктя було встановлено близько 15 шурупів.
У грудні 2024 року Юрія списали, але він добровільно знову написав рапорт.
"Він мені не сказав, що його списали, про це я дізналася вже на похороні. Приїхав після госпіталю і сказав, що поїде до хлопців, буде навчати нових і на "нуль" не піде. Але, кажуть побратими, хтось відмовився, і він, як інструктор пішов разом із групою", — розповідає жінка.
"Він мав приїхати у відпустку 2 березня. Тоді подзвонив і попросив мене не плакати. Сказав, що йде на "нуль" — заведе хлопців і повернеться".
Юрій під час служби. Фото з особистого архіву Любові Строн
У ніч із 2 на 3 березня Юрій повідомив, що буде без зв’язку, згадує Любов.
"26-го я отримала його останнє повідомлення: він сказав, що дуже мене любить і що через два дні їх виведуть, і він приїде до мене. А 28-го, через два дні, мені повідомили, що він загинув", — розповідає жінка.
"Я просила, щоб його винесли, бо він розповідав, часто загиблих не можуть забрати — це ризик життям інших. Так сталося і з ним: він віддав своє життя, але врятував 16 бійців, які були з ним".
На похороні Любов дізналась, що Юрій захищав позицію з бійцями, які були вперше на "нулі".
"Він відбивався до останнього, відстояв позицію і врятував хлопців. Його смертельно поранило: осколок влучив у шию. Саме тому військова частина добилася для нього звання Героя України. Це була не моя ініціатива — це зробили його побратими. Указ про присвоєння звання підписали 12 лютого 2026 року. Кажуть, що він перший Герой України в їхній частині", — говорить жінка.
"Я досі займаюся документами і виплатами — уже майже рік, а процес не завершений. Комісії переносять розгляди, і немає чіткої інформації, що відбувається".
За час служби Юрія 9 разів відзначали державними та військовими нагородами:
- "За оборону України";
- "Золотий хрест";
- "За мужність" III ступеня;
- "За поранення" (двічі);
- "Хрест хоробрих";
- "Комбатантський хрест» (посмертно);
- "За мужність" II ступеня (посмертно);
- звання Героя України з врученням ордена "Золота Зірка".
