Старовинні амфори, встановлені перед величезною дерев’яною бочкою. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
Тепер поруч із ними — інші експонати, залишки російських боєприпасів, які падають поблизу господарства.
"То було людям потрібно (елементи ольвійських розкопок — ред.), а це (залишки російських боєприпасів — ред.). Але все одно — в музей. Усе треба пам’ятати: і Ольвію, і греків, і цих чортів треба пам’ятати, щоб нічого не повторювалося", — говорить Магаляс.
Уламки зброї. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
У 2022 році до виноградників долітали "Урагани", "Смерчі" та " Торнадо", а зараз щодня — дрони, каже Павло.
Наразі на плантаціях винограду вирощують різні сорти — мускат, янтар, цитронний, бастардо, мальвазію. Частину врожаю продають, із меншої частини виробляють вино. Через війну обсяги довелося скоротити.
"Я залишив під виноградником меншу площу, бо розумію: ні розлити, ні продати багато зараз неможливо. Туризму немає, є проблеми", — говорить винороб.
Дві масивні винні бочки. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
У цеху виноград переробляють і зберігають вино — підвалів на господарстві немає, тому всі процеси відбуваються в одному приміщенні, розповідає Павло.
Цех виноробні з великими сталевими ємностями та пресами. Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон
Виноградники заклали у 2014 році. За словами чоловіка, до повномасштабної війни господарство поступово розвивалося.
"Якби не війна, ми вже заходили б у хорошу стадію розвитку. Туризм почав розвиватися, все було непогано".
Дерев’яна винна полиця з пляшками . Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
Під час бойових дій лінія фронту проходила фактично навпроти господарства, каже винороб. Частину виноградників було знищено обстрілами.
"Кусок виноградника — там попало "Торнадо-С". Прийшлося прибрати його повністю. Як і люди, так і рослини — вони відновлюються. Вибило кущі прямо під корінь, думав, нічого вже не буде. А потім пішов росток, і зараз уже й не видно, де це було", — говорить Магаляс.
Виноградники. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
Восени 2022 року Павла мобілізували до Збройних сил України. Він служив командиром інженерно-саперної роти в 67 ОМБр67-ма окрема механізована бригада (67 ОМБр) — механізоване з'єднання Сухопутних військ Збройних сил України., а господарство залишив на дружину.
"Я намагався дистанційно керувати, але це дуже складно. Виноградарство — така справа, що зупинитися не можна, все одно треба працювати".
Металеві резервуари для вина з маркуванням сортів. Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон
У грудні 2023 року Павло звільнився з ЗСУ. Нині виноробню, за словами чоловіка, доводиться підтримувати у "стадії виживання". Розвиток призупинений, зокрема й через небезпеку обстрілів.
"Тут мали бути холодильники, обладнання, щоб робити якісніші продукти. Але зараз немає сенсу вкладатися — щодня щось летить", — розповідає Павло.
Винороб Павло Магаляс. Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон
Ще одна проблема — нестача працівників. У селах, говорить винороб, людей стало значно менше, тому більшість робіт виконують жінки.
Дерев’яні винні преси. Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон
Крім того, погодні умови також ускладнюють роботу. Павло каже, останні роки температура влітку тримається близько 40 градусів, і виноград потерпає від спеки. Водночас через перебої зі світлом не завжди є можливість поливати насадження.
Коробки з скляними пляшками для розливу вина. Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон
Попри труднощі, Магаляс сподівається, що господарство вдасться відновити після війни.
"Якщо не буде більших руйнувань, ніж зараз, то за два-три роки зможемо повернутися на попередній рівень. Дуже багато залежить від безпеки й туризму. Туризм буде тільки тоді, коли буде безпека. Але головне — що ми зберегли основу".
