Мати бійця Любов поруч зі світлиною свого сина Юрія на Алеї Слави, Миколаївщина, липень 2025 року. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
На початку повномасштабного вторгнення Юрій служив у 36-й окремій бригаді морської піхоти.
"Потрапив в 36-ту бригаду, обороняв Миколаїв. А потім їх перекинули на Донецьк, за рік служби він приїхав тільки два рази додому. У нього не виходило, його поставили замкомандиром відділення, хлопців пускав у відпустку", — каже мати загиблого.
Останнього разу жінка говорила з сином 21 грудня 2022 року.
"Він мені написав: "Добрий ранок, все нормально". Я йому відповіла, що теж все нормально. Більше він не виходив на зв'язок, я йому кожен день писала", — каже Любов.
"Коли до нього доходила черга, треба було йти на завдання, обіцяв приїхати додому на Новий рік. Так і вийшо. Ми його хоронили 1 січня 2023 року".
Про загибель сина жінці розповіли його побратими.
"Я виходжу на вулицю, стоять Саша, Аня, Даша позаду (рідні загиблого — ред.), я спитала, що з Юрою. Вони почали плакати. Хлопці сказали, що в них був обстріл. Дуже багато було трьохсотих, Юра вивів їх усіх. А потім з Назаром вони повернулися назад на позицію", — згадує Любов.
Військовий Юрій Бурдейний під час служби Фото з особисто архіву дружини Дар’ї 
Військовий Юрій Бурдейний (ліворуч) під час служби разом з побратимом Фото з особисто архіву дружини Дар’ї 
Військовий Юрій Бурдейний Фото з особисто архіву дружини Дар’ї
Дарʼя — дружина Юрія Бурдейного. Пара познайомилася у травні 2018 року. Невдовзі дізналися, що очікують на дитину.
"Ми дуже раділи цій звістці. Я бачила, як він мене кохає, я його дуже сильно кохала. І чогось я була впевнена, що він не захоче туди (на службу — ред.) більше повертатися. Коли познайомились, він мені сказав, що він атовець і я йому сказала: "Ти розумієш, що я ж тебе нікуди не відпущу тепер", — пригадує жінка.
"Він мені говорив: "Радість моя, будь ласка, давай я хоча б у Миколаєві в частину. Я ніде не їхатиму, буду по місту. Ти будеш спокійна". Але все одно я не погоджувалась".
Військовий Юрій Бурдейний разом з дружиною Дар’єю. Фото з особисто архіву дружини Дар’ї
У пари є син Ілля. Дарʼя каже — Юрій був чудовим батьком.
"Це повністю татова копія, у нього навіть характер такий, як в нього. Він завжди старається мені щось допомогти, мене пожаліти. Як мій чоловік, він не любив коли я плачу, Іллюша так само. Коли чує сумну мелодію, розуміє, що я щось дивлюсь з його татком, прибігає, це все перемикає, говорить: "Мам, я не хочу, щоб ти плакала", — розповідає Дарʼя.
"Дитина розуміє, що тато не повернеться вже. Він навіть в садочку говорить, що мій тато загинув за Україну, він загинув за нас всіх. Побачив він військову форму маленьку: "Мам, подаруй мені, будь ласка, на день народження. Я так собі хочу військову форму. Я буду як мій тато".
Пригадує, чоловік дуже хотів побачити, як їхній син піде в перший клас.
"Казав: це ж він з портфеликом такий смішний буде". Побачить, але вже тільки з неба", — говорить жінка.
Військовий Юрій разом зз синем Іллєю Фото з особисто архіву дружини Дар’ї
Дарʼя каже, на початку вона переживала за стосунки Юрія з її старшим сином.
"Я хвилювалась, як він буде до нього ставитись. Коли в нас почалося спільне життя, я бачила це відношення, це було дуже мило. Він був строгим татом, але справедливим. І водночас його доброта перекривала всю ту строгість", — каже жінка.
Коли почалось повномасштабне вторгнення, Юрій відвіз родину до своєї мами у Первомайський район, каже дружина загиблого.
"Я плакала просто всю дорогу. І я розуміла, що не можу повпливати на нього, тому що він вже буде зобов'язаним, але він був такий патріот, що, йому не треба була ця зобов'язаність. Він би все одно пішов", — каже Дарʼя.
"Мій чоловік був патріотом України, навіть більше, ніж патріотом". 
Нагороди війського Юрія Бурдейного. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
Як згадує Дарʼя, перед перенаправленням на Донеччину Юрій подзвонив і попросив приїхати.
"Для мене це було дуже несподівано, коли він мені подзвонив і сказав: "Сонце, можеш приїхати?" Я приїхала в той день. Ми гуляли, він мені говорить: "Я тобі зараз дещо скажу, але ти не хвилюйся". Я вже тоді зрозуміла, що їх десь перенаправляють і це дуже серйозно", — розповідає жінка.
Дружина Юрія каже, цю новину переживала важко.
"Ми навіть "швидку" майже викликали, це для мене було наскільки тяжко. У мене була паніка, я просто почала задихатися і я пам'ятаю, він мене посадив на лавочку і пішов в аптеку, взяв пляшечку з нашатирем і ми так сміялися, він каже: "Хочеш, давай я з тобою буду його нюхати", — говорить жінка.
Військовий Юрій під час служби Фото з особисто архіву дружини Дар’ї
Дар'я говорить, в неї ніколи не було думок про те, що чоловік може не повернутися.
"У нього якось лопнула обручка. Мене це дуже дратувало, і я сказала хоч щось надягти, аби усі бачили, що він одружений. Коли їх мали відправити на Донеччину, він купив іншу каблучку. Зняв на відео, скинув мені фото й каже: "Ось, заспокойся", — згадує Дарʼя.
"Коли мені привезли його речі, я знайшла цю каблучку, наділа її — і з того часу не знімаю. Мені з нею якось спокійніше, начебто він поруч".
Дар’я, дружина загиблого військового Юрія, з його каблучкою на шиї, липень 2025 року. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
Коли чоловік перестав виходити на зв'язок, жінка почала шукати інформацію та телефонувати до побратимів.
"Дотелефонувалась я не в перший і не на другий день, і я подзвонила побратиму. З третього разу я дотелефонувалась і він мені сказав, що Пуха більше немає в живих. Я йому не повірила", — говорить жінка.
"Я не вірила, бо знала, який він був відповідальний. Я до останнього сподівалась, що ці слова не підтвердяться, що це буде неправдою. Я сиділа, молилась і казала: "Боже, нехай в нього не буде руки, ноги, буде поранений, але живий, щоб він просто повернувся додому".
Світлина військово Юрія Бурдейного на Алеї Слави, липень 2025 року. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
Про загибель Юрія жінці повідомили у Первомайському військкоматі. У сповіщенні зазначили: загинув під час бойового завдання.
