Дружина загиблого військового Анастасія Лозовіцька. Суспільне Миколаїв/Маріетта Мкртчян
У березні 2022 року Дмитро разом із батьком та братом вступили до лав ЗСУ, у зенітну ракетну Херсонську бригаду зведеного загону.
"Завжди допомагав, щоб не трапилось, приходив на допомогу, саме тому став добровольцем у лавах Збройних сил України. Він виріс в сім'ї військовослужбовців".
Анастасія каже, що не так часто спілкувалася з чоловіком, а інколи за день й зовсім не мали змоги поговорити.
"Це був той період, коли він перевівся до Херсона. Я взагалі цього не знала. Він беріг від мене це в таємниці. Всі навколо знали, крім мене. Тому що він не хотів, щоб я нервувалася, щоб переживала за нього. Завжди, коли я переживала за нього, то казала: "Збережи себе для сина". Тому що тата йому ніхто ніколи в житті не зможе замінити", — каже вона.
Військовий Дмитро Лозовіцький під час служби разом з братом. З особистого архіву Анастасії 
Військовий Дмитро Лозовіцький під час служби разом з побратимом. З особистого архіву Анастасії 
Військовий Дмитро Лозовіцький під час служби. З особистого архіву Анастасії
Фіксик, який створив мініустановку ППО
За першою освітою Дмитро був інженером, за це отримав псевдо Фіксик. Під час служби військовослужбовець сам придумав та розробив радіокерований кулемет.
"Він зібрав, але потім це все згоріло в одну мить, був великий перепад напруги. Дмитро був такий розчарований, але казав, що все одно зробить. Він знайшов знову ці мікросхеми та це все зібрав знову. І цей радіокерований кулемет почав працювати та він був дуже щасливий, що зміг якийсь зробити внесок до кращого життя", — говорить вона.
Військовослужбовець Дмитро Лозовіцький на пікапі, на якому стоїть радіокерований кулемет. Особистий архів Анастасії 
Військовослужбовець Дмитро Лозовіцький поруч із пікапом, на якому стоїть радіокерований кулемет. Особистий архів Анастасії 
Радіокерований кулемет, який розробив Дмитро Лозовіцький. Особистий архів Анастасії
Близько місяця Дмитро Лозовіцький використовував свій пристрій на бойових завданнях, поки у нього не влучив безпілотник, який забрав життя військовослужбовця.
"На жаль, після його загибелі вони не змогли його відновити, тому що всі мікросхеми тільки він знав. Хотіли, вони робили різні спроби, але, на жаль, в них це не вийшло"."Залишиться в наших серцях героєм": загибель та пам'ять про військового
Після 19 місяців служби Дмитро загинув за день до відпустки, у яку мав їхати до родини у Німеччину.
"Він мені зателефонував щасливий, каже: "Я скоро буду з вами. Тримайся, я вас дуже кохаю, буду поряд. Я вже готуюсь до відпустки". І я щось з серцем почала відчувати. Я його запитала, чи все з ним гаразд. Минула година і зателефонував його батько до нас, каже: "Настя, Діми більше немає". Я в це одразу не повірила. Я кажу: "Як немає?" Він каже: "Я стою поряд з його тілом". Його більше немає", — пригадує Анастасія.
Військовий Дмитро Лозовіцький з Миколаєва, який власноруч зробив мініустановку ППО. Особистий архів Анастасії
У цей день Дмитро вирішив поїхати на виїзд з побратимами та показати, як користуватися приладом за його відсутності.
"Вони виїхали в село Олександрівка на Херсонщині. Побачили розвідувальний дрон, підбили його. Почали складати цей радіокерований кулемет та в цей час прилетів "Ланцет". Їх було на виїзді п'ятеро — залишилися живі всі. Ніхто навіть не отримав ніяких ушкоджень, слава Богу. І так, як і він був поряд зі своїм винаходом, дрон впав біля цього кулемету", — розповідає дружина загиблого військового.
У момент влучання безпілотника Дмитро закрив собою побратима і дістав поранення по задній частині тіла та кінцівок. Загинув військовослужбовець у кареті швидкої медичної допомоги від втрати крові.
"Ми цей день ніколи не забудемо, тому що загинув мій коханий та найкращий чоловік. Він залишиться в наших серцях героєм. Дмитро був найкращим з найкращих: дуже розумний, винахідливий, добрий, чесний, відповідальний. Завжди хотів прийти до всіх на допомогу, хотів всіх врятувати". 
Військовий Дмитро Лозовіцький разом з родиною. Особистий архів Анастасії 
Військовий Дмитро Лозовіцький разом з родиною. Особистий архів Анастасії 
Військовий Дмитро Лозовіцький разом з родиною. Особистий архів Анастасії
"Під час похорону було дуже багато людей. Бабусі, які були на цвинтарі вважали, що хоронять якогось командира, тому що на його похорони приїхало понад 400 людей. Це були не тільки військові, а й цивільні", — каже Анастасія.
Дмитро Лозовіцький має чотири нагороди: Комбатський Хрест (посмертно), відзнаку "За взірцеву службу", орден "За мужність від головкома" та нагороду від Херсонської бригади.
Після смерті близький друг Дмитра присвятив йому вірш:
І серце розриває невимовний біль,
і груди стиснула, немов не вистачає кисню.
Мій друже, в тебе ж було стільки планів різних,
а ти від нас так рано полетів.
Ось так розпорядилась доля.
Тепер ти там, на небесах і
оберігатимеш сім'ю свою з любов'ю
в обличчі янгола з'являтимешся в снах.
