Мешканцям міста-корабелів подобається дивитися на водну гладь з Інгульського мосту. Туристам також сподобалося це місце, де зручно фіксувати маневри яхт-ластівок і габаритних судів.
Виникає питання, а яким чином можуть бути пов’язані міст і Радсад? Насправді не варто поспішати з висновками. У міру наближення до початку Інгульської конструкції з боку центру міста рекомендується ненароком подивитися ліворуч. Практично біля самої річки знаходиться унікальне місце, яке для археології залишається непізнаним об’єктом. Розкопки там велися, але всі вони в підсумку «заморожувалися».
Південь України в далекий час став бажаним притулком для скіфів і сарматів. Войовничі племена сенс свого життя бачили не тільки в оборонно-наступальних операціях. У проміжках між грізними клич про бажання пустити в хід меч вони щось та майстрували для себе і близьких.
Залишається тільки дивуватися тому факту, що прямо під носом у цивілізації з її масштабної забудовою неушкодженим залишився Радсад. Адже з вікон найближчих будинків реально побачити кожен грудку землі на цій заповітної території.
Радсад не вражає міццю Ольвії, де складно пересуватися без побоювання спіткнутися об ще один фрагмент стародавнього житла. Пейзаж озвученої території виглядає, як чергову ділянку недоглянутою землі біля спуску до річки. І все ж, як оманливе це перше враження. Досить заглянути в місцевий краєзнавчий музей, де голова йде обертом від великої кількості знайдених в Радсаді цінних речей.
Про золото скіфів краще забути спочатку, тому що воно давно осіло в чужих кишенях. Так чому ж неодноразові розкопки в тих місцях таємним чином йшли в небуття? У широких колах громадськості існує думка, що Радсад – це верхівка древнього айсберга. За багатьма версіями, колись на цьому місці було поселення з численними підземними «комунікаціями». По правді кажучи, південь України славиться своїми катакомбами. Чого вартий тільки Одеса, де в один підземний лаз зайдеш, а на іншому кінці міста опинишся.
На самій поверхні Радсаду не знайдеш пріоритетних речей, тому що вони давно зайняли полки місцевого краєзнавчого музею. Однак не варто так передчасно розслаблятися і відключати свою фантазію. Адже не через марність заповітної території багато розкопки були припинені. Просто цим проектам елементарно не вистачило фінансування для подальшої роботи. Складно заперечити той факт, що ніхто не стане зайвий раз турбувати грунт абсолютно непотрібного ділянки. Що ж там довгий час шукають любителі старовинних сенсацій?
Один невірний рух – шанс потрапити ногою в уцілілу частину стародавнього житла. При бажанні знайти що-небудь цікавіше досить небагато поорудувати лопаткою. Складно переоцінити таке задоволення в сукупності з можливістю розглядати неподалік хід перевірених яхт і судів потужніший.
