Директорка будинку культури Євгенія Дрижук, 23 травня 2025 року. Суспільне Миколаїв/Маріетта Мкртчян
Відвідувачка Софія приїхала з Одеси до села Білозірка на відкриття зали пам’яті та шани. Жінка розповідає, на стіні є портрет її загиблого брата Андрія, військового лікаря-хірурга.
"Для мене це важливо, тому що завдяки таким місцям люди можуть вшанувати пам'ять та ознайомитися з тим, наскільки багато людей віддали своє життя, наскільки у цьому залучені, наскільки пожертвували своїм життям заради нашої свободи", — висловлюється Софія.
Портрети у залі пам’яті та шани воїнам-визволителям Миколаївщини, 23 травня 2025 року. Суспільне Миколаїв/Маріетта Мкртчян
Відвідала залу також Ніна, яка приїхала з Нідерландів вшанувати пам’ять чоловіка, який загинув, евакуюючи побратимів на Миколаївщині. Каже, наразі спокійно себе почувати допомагають тільки заспокійливі препарати.
"Для мене дуже важливо побачити людей та те, що було тут. Це грандіозна робота і подія. Для мене це, звичайно, важливо — це мій чоловік. І інші хлопці також", — каже вона.
Портрети у залі пам’яті та шани воїнам-визволителям Миколаївщини, 23 травня 2025 року. Суспільне Миколаїв/Маріетта Мкртчян
Вшанувати пам'ять про свого сина прийшла Оксана. З її слів, вона приїхала на відкриття з Одеси разом з іншими людьми, які втратили близьких, що захищали сусідні села.
"Моя сім'я втратила сина. Це був 25-річний Микола Новіков, у якого все було попереду, який мав одружитися в травні, а загинув у березні 2025 року. Служив у 137 окремому батальйоні морської піхоти. Був старшим матросом, кухарем, дуже смачно готував, тому йому дали позивний Шеф", — розповідає Оксана.
Люди оглядають портрети у залі пам’яті та шани воїнам-визволителям Миколаївщини, 23 травня 2025 року. Суспільне Миколаїв/Маріетта Мкртчян
Загалом у залі пошани розмістили 307 портретів загиблих військовослужбовців з різних бригад. Сім з них вважаються зниклими безвісти, ще 10 полеглих — місцеві жителі Білозірки, додая Євгенія Дрижук.
