Люди під час акції-нагадування у Житомирі. Суспільне Миколаїв/Надія Ковтан
Кожен учасник приніс із собою портрет близької людини, на яку чекає, національний прапор або стяг відповідної військової частини.
Люди під час акції-нагадування у Житомирі. Суспільне Миколаїв/Надія Ковтан
Головним символом заходу став розгорнутий прапор довжиною 380 метрів, який вмістив майже 12 600 світлин українських героїв. Учасники утворили живе коло навколо площі біля памʼятника Сергію Корольову, тримаючи стяг. Уздовж усього полотна люди вдивлялися в обличчя, намагаючись знайти світлину тієї людини, заради якої вони прийшли.
Люди під час акції-нагадування у Житомирі. Суспільне Миколаїв/Надія Ковтан
Дружина безвісти зниклого чоловіка Оксана Демченко, зазначає, що родини не втрачають віри:
"Сьогодні ми приїхали на масштабну акцію в Житомир з Південноукраїнська, тому що для нас це важливо. Ми чекаємо наших рідних вдома, чекаємо, віримо, що зможемо їх обійняти, побачити їх живими. Ми хочемо, щоб нас почула країна, щоб нас почула влада і посприяла поверненню наших рідних додому".
Дружина безвісти зниклого воїна Оксана. Суспільне Миколаїв/Надія Ковтан
Ще одна учасниця акції, Аліна, чекає батька та брата, які також зникли безвісти.
"Ми приїхали в Житомир на акцію по безвісти зниклих. Акція "Об'єднані тишею", прапор 380 метрів. Вона була дуже масштабна, тобто дозволить привернути більше уваги до наших захисників, які безвісти зникли, і, можливо, допоможе нам якось в пошуках".
Учасниця акції Аліна. Суспільне Миколаїв/Надія Ковтан
Ще одна учасниця Тамара шукає свого сина вже майже два роки.
"Сьогодні рівно рік і 11 місяців, як він зник на Херсонському напрямку, лівий берег Херсона, населений пункт Кринки. Я приїхала у Житомир з надією, що нас почують, почнуть допомагати, більше уваги приділяти безвісти зниклим і повернуть нам наші розбиті серця, наші надії на повернення наших рідних, близьких, на повернення конкретно мого сина", — говорить жінка.
Люди під час акції-нагадування у Житомирі. Суспільне Миколаїв/Надія Ковтан
Людмила також чекає на сина Миколу 1993 року народження, який зник у Кринках ще у 2023 році. Жінка розповідає, що за весь цей час не отримала жодної звістки ні від його побратимів, ні від військової частини. Завтра, 22 березня, її сину виповнюється 33 роки:
"Вже майже два роки і три місяці я нічого за сина свого не чую. Я взагалі нічого не знаю, де мій син. Пішов на війну у 30, а зараз уже 33. Так що ми чекаємо синочка додому і всіх хлопчиків, які на тому направленні зникли. Усі ми чекаємо. Ми обʼєдналися усі: матері, сестри, браття, батьки — усі, і ми надіємося, і будемо чекати до останнього подиху, тому що інакше ніяк. Тільки щоб вони повернулися живими. Все одно ми дочекаємося", — каже Людмила.
Учасниця акції Людмила. Суспільне Миколаїв/Надія Ковтан
