Марина із сином стоять біля портрета Сергія на Алеї слави, Миколаївщина, червень 2025 року. Суспільне Миколаїв/Юлія Голокоз
До війни Сергій працював на будівництві — утеплював будинки. Навчався на електрозварювальника.
"Був веселий. Завжди, в яку він компанію входив, він був душею тієї компанії… З самого дитинства він був такий "хлопчик-допомагай": хто б щоб його не попросив, він ніколи нікому не відмовляв".
З майбутньою дружиною Мариною познайомився у 2019 році в Умані, в кафе, під час святкування дня народження подруги. Марина згадує, що з першої зустрічі Сергій справив на неї враження своєю добротою та щирістю.
Марина показує спільну фотографію подружжя Волощуків, Миколаївщина, червень 2025 року. Суспільне Миколаїв/Юлія Голокоз
"Він до нас підсів за столик і ми якби разом відсвяткували подруги день народження… Через місяць він мені подзвонив і з того часу, можна сказати, ми й стали разом", — пригадує Марина Волощук.
У пари народився син. Родина планувала спільне життя, Сергій мріяв, зокрема про відкриття власного кафе — хотів назвати його "Бліндажна".
Син загиблого захисника Сергія Волощука Олександр, Миколаївщина, червень 2025 року. Суспільне Миколаїв/Роман Волинський
Після 24 лютого 2022 року подружжя виїхало на Закарпаття. Там Сергій долучився до територіальної оборони. Захищав Україну на Луганщині, Донеччині, Сумщині.
Сергій Волощук із побратимами біля автомобіля З архіву родини Волощуків 
Сергій Волощук із побратимами на бліндажі З архіву родини Волощуків 
Сергій Волощук із побратимом З архіву родини Волощуків 
Сергій Волощук робить селфі біля пошкодженого мосту З архіву родини Волощуків
На Харківщині, дорогою на позицію, підірвався на міні та загинув. Марина розповідає, що востаннє вони спілкувалися телефоном 19 липня 2023 року.
"Ми з ним порозмовляли, правда, не дуже довго, бо він був сердитий чомусь і каже: "Все, давай, бо мені уже треба їхати на роботу". Так ми попрощалися. Я кажу: "Я тебе люблю". На наступний день зранку нам повідомили, що він загинув".
Згадує, що Сергій був не тільки мужнім, а й турботливим чоловіком. Часто дарував троянди, підтримував у всьому.
"Сергій був не з таких чоловіків, який ховався. Він казав: "Я все одно піду захищати найперше тебе і наших дітей", — сказала Марина.
Марина на могилі свого загиблого чоловіка Сергія, Миколаївщина, червень 2025 року. Суспільне Миколаїв/Юлія Голокоз
У бойових умовах Сергій вів щоденник. Востаннє запис зробив 13 травня 2023 року, коли прибув до Харкова. Тепер блокнот зберігають у родині як памʼять.
"Він буде переданий сину. Для нас це дуже цінна річ".
На фронті Сергій підібрав кішку, яку назвав Клеопатра.
Кішка на ім’я Клеопатра. З архіву родини Волощуків
Після його загибелі тварину забрали до родини. Тепер кішка живе в Умані.
"Дуже любить сина меншого, лягає біля нього, щоб було йому тепленько… Вона для нас зараз дуже цінна", — додала Марина.
Родина Сергія Волощука — дружина Марина, племінниця Владислава та сестра Юлія. Суспільне Миколаїв/Юлія Голокоз
Сестра Юлія згадує, як Сергій радів новині про вагітність дружини:
"Коли він дізнався, що Марина вагітна, він подзвонив, каже: "Юля, я буду татом".
Хлопчику виповнилося три роки. За словами Юлії, найболючіше — це усвідомлення, що дитина не запам’ятає батька.
"Вмикаєш голосовий і ще чекаєш на той дзвінок. Дуже прикро, що родина залишилась без нього".
Сергію Волощуку було 32 роки. У нього залишилися дружина, син, донька та сестра.
