Юлія Матвєєва. Суспільне Миколаїв/Маріетта Мкртчян
Всі три операції Юлії робили з проміжком у тиждень.
"Одна операція була під загальною анестезію, мені діставали з правого ока уламок на все очне яблуко, тобто він був дуже великий — 2 сантиметри на 1 сантиметр. А в ліве око робили з місцевою анестезією і я можу сказати, що це не так категорично боляче, але моментами було аж "Ай-ай-ай, куди мені дітися”, дуже-дуже було неприємно. Але нічого страшного, фізичний біль не такий болючий, як те, що ти не бачиш", — каже жінка.
Ліве око Юлії внаслідок влучання уламка розірвало на чотири частини, праве — також зазнало значних травм, проте лікарі змогли врятувати обидва ока жінки. Втім чи зможе вона бачити повноцінно — невідомо.
"Правим оком я бачу світло, з якої сторони світить, але це зблизька. Тобто, коли лікарі проводять досліди і з ліхтариком мені світять в око, то я бачу з якої сторони — справа, зліва, зверху, знизу. Більше, на жаль, поки що ні, але це дуже крутий результат", — розповідає Юлія.
"На лівому оці я бачу силуети, коли людина, наприклад, на відстані метр від мене. Зараз в моєму лівому оці все не темне, а скоріш за все темно-сіре, можливо сіре. Наприклад, людина — чорна, дивлячись, як світло на неї падає". Юлія після отриманого поранення З особистого архіву Валерія
Юлія після отриманого поранення З особистого архіву Валерія
Юлія з повʼязкою на очах З особистого архіву Валерія
Вперше після всіх операцій Юлію відпустили додому у Миколаїв через 40 днів.
"У цей момент я абсолютно була розбита і засмучена, я не знала чому мене відпускають. Ми ж не долікувались, мої очі ще не бачать, як я можу їхати додому. Але лікарі мені пояснили, що треба час, щоб все прижилось, щоб все стало на свої місця, не було набряків, запалень, щоб все було добре, а потім ми можемо продовжити наново", — пояснює жінка.
"Але вдома також я проходжу лікування, мені чоловік чотири рази на день робить крапельки, ми на огляді тут у місцевого офтальмолога, постійно міряємо тиск очний, тобто вдома також лікування".Родина Матвєєвих. Суспільне Миколаїв/Маріетта Мкртчян
Після того як Юлія почала бачити світло, її чоловік купив їй герметичну маску для плавання, щоб вода не потрапила в очі під час купання, і Юлія не страждала від панічних атак у повній темряві. Для Валерія пристосування до нового побуту також було нелегким.
"Це стосується усіх речей, як і в побуті, так і просто в житті. Тобто, якось пристосовуєшся, думаєш наперед, якщо б не бачив ти, тобі би так було би нормально чи ні?"
"Також у лікарні я так експериментував, ходив із заплющеними очима, аби зрозуміти трішки як воно, звісно, це не те, але хоча б ти в уяві можеш прикинути, як воно і як краще щось зробити", — каже Валерій.