Мати загиблого воїна Наталія. Суспільне Миколаїв/Роман Волинський
Зі шкільних років Кирил ходив на плавання, згодом вступив до Чорноморського національного університету, де навчався за спеціальністю "Фізична культура та спорт". Був кандидатом у майстри спорту, розповідає мама воїна.
"Тренувався він з понеділка по суботу. У суботу було одне тренування, а всі дні було більше. Дуже багацько було оцих змагань. Вони постійно командні всі естафети вигравали, були чемпіонами у Миколаївській області", — говорить вона.
Кирил Александренко (ліворуч) під час змагань із плавання. Особистий архів Наталії
"Моє життя було повністю підлаштоване під його життя. Тобто я жила його справами, його мріями. Я зрозуміла, що син — це єдине, що у мене є. І він мій рідний, як кажуть, і єдиний. Я його повинна була так виховувати, щоб мені було не соромно за нього".Повномасштабне вторгнення
До початку повномасштабної війни чоловік працював водієм у Польщі. Дев'ятого квітня 2022 року вступив до лав п’ятої окремої штурмової бригади.
"Він не став йти в тероборону. Каже: "Мама, я краще піду в ЗСУ". Я кажу йому: "Ну, куди ти підеш? Ти у мене один, та не повинні тебе забрати". Відповідає: "Мама, це війна, воювати будемо всі", — пригадує Наталія.
Військовослужбовець Кирил Александренко. Особистий архів Наталії
Наталія постійно не випускала телефон з рук, адже щоразу чекала повідомлення від сина про те, що у нього все гаразд.
Влітку 2022 року Кирил одружився з Юлією, з якою будував стосунки з 2019 року. Наталія розповідає, також у сина була домашня улюблениця — французький бульдог на ім'я Джесі.
"У 2023 році у березні, десь в кінці, він подзвонив і попросив: "Мама, приїдь. Я дуже сумую за Джесі". Я у Київ з'їздила, він там з нею поспілкувався, пообнімався, поцілувався, вона від нього не відходила", — каже мати воїна.
Французький бульдог на ім’я Джесі. Суспільне Миколаїв/Роман Волинський
На одному з фото з бойових позицій Кирил тримає снаряд із написами "Миколаїв — подарунок пі***ам" та "За Миколаїв". Мати розповідає, що після чергового обстрілу рідного міста, бійці часто залишали такі написи на боєприпасах у відповідь військовим РФ.
Мати загиблого воїна Наталія показує фотографію Кирила, де він тримає снаряд із різними написами. Суспільне Миколаїв/Юлія Голокоз
"Це були страшні секунди": загибель воїна"Остання розмова була: "У мене все добре, ми працюємо".
Першого червня 2023 року, Кирил потрапив під російський обстріл із РСЗВ Реактивна система залпового вогню."Град" на Донеччині, внаслідок якого загинув.
"Він вмирав секунди, але це були такі страшні секунди. Я, як мати, все одно кожен раз переживаю ці страшні секунди, цей біль, який він переніс", — висловлюється жінка.
Побратими відгукуються про Кирила, як про сміливого, оптимістичного та швидкого бійця, говорить Наталія. За її словами, військовий хотів мати власний дім та дітей.
Фотографії та нагороди Кирила Александренка. Суспільне Миколаїв/Роман Волинський
Рідні створили петицію на присвоєння звання "Герой України" Кирилу Александренку. Підписати її можна за посиланням. Збір підписів триває.
