Жителька Яковлівки Віра Дубовенко. Суспільне Миколаїв/Маріетта Мкртчян
Вперше село масовано обстріляли 1 квітня 2022 року. Пізніше жителі так звикли до цього, що могли передбачити чергову атаку, каже Віра Дубовенко.
"Коли більше, коли менше обстрілювали, ще можна було терпіти. А вже 7 травня почали нас постійно обстрілювати, кожен день. І ми вже навіть знали, який час, що нас будуть дуже обстрілювати — це вечір", — каже жителька села.
"Ми вже лягали спати одягнені. Починається обстріл — ми бігом хватаємо курточки і в підвал. А вже 12-го числа військові прийшли і сказали: "Збирайтеся, ми даємо вам пів години на збори. Ми вас будемо евакуювати".
Птахи сидять на даху будинку Віри. Суспільне Миколаїв/Маріетта Мкртчян
Родина Віри евакуювалася з рідного села на 7 місяців. Жінка каже, додому інколи приїжджали, але повністю повернутись вийшло тільки у листопаді 2022 року.
"Ми приїжджали, тут були військові, нам подзвонив наш знайомий, скинув нам фотки, що наш будинок розбили".
"В кут будинку прилетіло, розбило пів даху, вікна, двері повилітали. Все, що було в кімнаті передній, його там все розтрощило. В кухні також повилітали вікна, двері", — говорить Віра.
Підрив Каховської ГЕС і підтоплення села
Коли 6 червня 2023 року російські війська зруйнували греблю Каховської гідроелектростанції, вода дійшла до Яковлівки за два дні, пригадує жінка.
"Ми не думали, що до нас сюди вода зайде. Тим паче вода йшла проти течії. Спочатку вона потрошки-потрошки набиралася. Добре, що чоловік тоді був не дуже далеко звідси. Він приїхав з хлопцями, допомогли деякі речі винести. І жила я майже два місяці у своїх знайомих на верхній вулиці. Корову вивели, свиней вивезли, курей у клітки позбирали", — говорить жінка.
Затоплені вулики, червень 2023 року, Миколаївщина. З особистого архіву Віри Дубовенко
Віра Дубовенко розповідає, вода піднялася більш ніж на метр і не спадала близько чотирьох днів.
"Город був посаджений — все пропало. Кури потопилися, бджоли потопилися. Ми як повернулись, то трошки бджоли залишилися. В нас тут велика була пасіка".
"Кругом було болото страшне, стіни мокрі у нас були ще до минулого року. Довелося викидати поли, міняти перестінки, штукатурку обдирати, наново штукатурити. В мене в кухні і в хаті груби завалилися, довелось їх прибирати", — пригадує Віра.
Бджоли загинули під час затоплення села, червень 2023 року, Миколаївщина. З особистого архіву Віри Дубовенко
Відновлення будинку та пасіки
Коли 12 лютого 2023 року чоловік долучився до лав ЗСУ, відновлювати дім та господарство Вірі довелось самостійно. Допомагали волонтери та місцева влада.
"Там і дошки привозили, і цемент нам давали, і шпаклівку, лінолеум нам привозили. А так, робили самі ремонт. Дах нам допомагали робити "Янголи Спасіння"український благодійний фонд, що забезпечує безкоштовну евакуацію, гуманітарну, медичну та речову допомогу мешканцям прифронтових зон. Оце пів даху вони перекрили. А так більше ніхто", — каже жителька Яковлівки.
Кіт поблизу нових вуликів родини. Суспільне Миколаїв/Маріетта Мкртчян
До початку повномасштабного вторгнення родина тримала пасіку — мали 70 вуликів. У 2022 році лишилися 15, а вже у 2023 — загинули усі бджоли.
"Минулого року, в листопаді, я подала на грант, мені виділили гроші — це JERUСпільна ініціатива німецької організації Welthungerhilfe та ірландської Concern Worldwide, що надає підтримку українцям, постраждалим від війни, зокрема у прифронтових громадах. Я ці гроші витратила на вулики, тому що вулики були після води, погані вулики".
Будинок Віри Дубовенко. Суспільне Миколаїв/Маріетта Мкртчян
Попри труднощі відновлення господарства Віра каже, дім покинути не могла і рада була повернутися.
