42-річній Наталії, яка народилася та все життя прожила у Миколаєві, на другий рік повномасштабного вторгнення діагностували онкозахворювання. Жінка подолала хворобу та переїхала до Києва, нині працює там, виховує сина та підтримує своє здоров'я.
Своєю історією Наталія поділилася з журналістами Суспільного.
Про свою хворобу Наталія дізналася у березні 2023 року. До лікарні звернулася майже одразу.
"Спочатку пішла до лікаря, думала, що у мене просто грижа, бо робота в мене така — важка, в магазині паки тягати. Направили перевіритись до лікаря-гінеколога, не могли зрозуміти причину. Здала аналіз на ракові клітини, минуло два тижні та дізналася, що у мене рак яєчника", — розповідає жінка.
За словами Наталії, діагноз шокував, протистояти недузі жінці довелося самотужки. На момент виявлення хвороби рідні підтримували телефоном, пригадує вона.
Наталія. Фото з особистого архіву Наталії
"Була в дуже великому шоці, близьких поряд не було, бо почалася війна і всі виїжджали. З цією болячкою мені довелося боротися наодинці. Близькі підтримували в телефонному режимі, казали: "Все буде добре, не бери поганого в голову, ти зможеш, ти сильна", — розповідає Наталія.
"Таке нікому не передати словами".
За словами Наталії, через воєнний стан у країні лікування здійснювали безплатно, зокрема операцію та повний курс хіміотерапії.
"У період війни, коли лікувалася, слава богу всі ці операції, хімії робили мені безплатно, крім того, як здавати аналізи — це було платне, на цьому я якось і вижила", — каже жінка.
Зокрема жінці довелося відправити 13-річного на той момент сина за кордон. Наталія каже, хвилювалась через ситуацію в країні та як хлопчик відреагує на її захворювання.
"Довелося сина відправити за кілька тисяч кілометрів, щоб він не переживав за мене. Коли до людей проявляють жаль, вони розслабляються, а мені потрібен був такий поштовх, щоб я сама все усвідомила і прийняла як належне", — додає Наталія.
Наталія з сином. Фото з особистого архіву Наталії"Після того, як дізналася про такий діагноз — я вже нічого не боялася".
"Частіше виходила в люди, більше йшла в роботу, без вихідних, щоб не замкнутися в собі. Як буде так буде, від цього вже нікуди не втечеш, треба тільки лікуватися та триматися", — каже Наталія.
Зі слів жінки, лікарі виявили рак на третій стадії, терміново призначили операцію та лікування.
"Зробили операцію, вирізали все та призначили хіміотерапію", — розповідає Наталія.
Жінка згадує, усього таких хіміотерапій було вісім, відвідувати медичний заклад потрібно було кожні три тижні. Весь курс системного лікування тривав пів року. Наталія каже, фізичного дискомфорту не відчувала, проте, побічну дію процедур витримати було важко.
"Перша хіміотерапія була болісною, я втрачала свідомість, ледве відкачали від неї, а наступні більш-менш", — пригадує Наталія.
Рак супроводжувався втратою ваги та волосся, але до своїх зовнішніх змін поставилась спокійно.
"Краще ходити без волосся, але бути здоровою".
"Втратила вагу, волосся випало, але я себе налаштувала на те, що виросте нове", — каже жінка.
Наталія. Фото: З особистого архіву Наталії.
Жінка розповідає, була здивована великою кількістю людей на сеансах хіміотерапії. Іноді не вистачало часу на усіх хворих, додає Наталія.
"Я не думала, що настільки багато людей можуть мати цю хворобу. Було таке, що навіть бракувало одного дня, щоб усі, хто приходив, робили хімію", — розповідає вона.
Під час лікування Наталія спілкувалася з пацієнтами, які так само страждали на онкозахворювання. Каже, усі підтримували одне одного. По закінченню курсу хіміотерапії одразу пройшла підсумкове обстеження, говорить Наталія. Коли дізналася про одужання, то дуже зраділа.
"Зробила останню хімію, здала всі аналізи та пішла перевіритись, чи пройшла у мене ця болячка. Здала всі аналізи та, коли мені сказали, що все добре, я плакала від щастя", — розповідає жінка.
Наразі жінка разом зі своїм сином проживає у Києві, влаштувалась на роботу продавчинею. До Миколаєва приїжджає на медогляд до лікарки, оскільки перебуває у стадії ремісії. Каже, після такого випробування по-іншому сприймає життя.
"Почала більше цінувати життя, вирішила все поміняти. Виїхала до Києва для того, щоб урізноманітнити повсякденність, знайти нових знайомих. Якось усе кардинально змінилося", — ділиться Наталія.
Наталія. Фото з особистого архіву Наталії"Якщо люди дізналися, що у них рак, не варто зациклюватися на цьому. Все ще попереду, можна вилікуватись і жити далі. Не потрібно закриватися в собі, навпаки: спілкуватися, працювати, частіше гуляти, дихати свіжим повітрям та сприймати це як випробування долі".
