Батьки Владислава, військовослужбовця миколаївської 36-ї бригади морської піхоти, два роки не чули голосу сина. Морпіх потрапив у полон в Маріуполі 12 квітня 2022 року. Тоді ж востаннє родина чула слова Владислава: "Я люблю вас".
Про біль очікування і надію на повернення морпіха родина Владислава розповіла кореспондентам Суспільного.
“Мені дуже сильно його не вистачає. Я виросла з ним і звикла, що він завжди вдома, завжди з батьками, зі мною. А зараз його дуже сильно не вистачає і мені, і батькам. І хочеться, щоб він скоріше був вдома” Евелінасестра Владислава
Владислав ніколи не розповідав батькам, що насправді відбувалося в Маріуполі, де перебував він та його підрозділ.
"Я дізналась від чоловіка, що вони допомагали в Маріуполі нашим жінкам, дітям, як вони забирали їх до себе у комбінат на заводі "Ілліча". Він потрапив під обстріл і осколками йому поранило лице. Це я дізналась вже, коли синочок був у полоні", — розповідає Марина, мати військовополоненого.
Владислав. Фото з особистого архіву родини
Вранці 12 квітня 2022 року Владислав зателефонував батькові. Чоловік пригадує, що син був схвильований.
"Він каже, ми тут приймаємо рішення, у нас були прориви, дуже багато втрат, багато хлопців полягло. І ми сидимо приймаємо рішення, що нам робити далі. Подзвонив мамі, їй обіцяв, що зателефонує мені, але більше дзвінка не було", — пригадує Олександр, батько Владислава.
“Мамо, я тебе сильно люблю. Тебе, малу, тата”.
"Була 8-ма ранку. Сказав… він наче прощався зі мною. Казав, мамо, я тебе сильно люблю, тебе, малу, тата. І все більше я досі не чую його голосочка", — згадує Марина.
Батько, сестра та мама Владислава. Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон
Наступного дня (13 квітня 2022 року — ред.) Олександр побачив відео, на якому були полонені українські військовослужбовці, серед них — його син Владислав.
"Я як побачила те відео, у мене така паніка була, я не знала, де мені бігти, куди дзвонити, що робити, до кого звертатись, і взагалі. Він найперший йшов по відео, російські канали викинули. Моя дитина… Оце тоді я дізналась, що він в полоні", — розповіла мати Владислава.
Написи на одязі родини морського піхотинця. Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон
Лише у вересні 2022-го родина отримала звістку від Владислава — лист, написаний його рукою, але неначе під чиєсь диктування.
"Ми знаємо звідки той лист і все. Ми спілкувались із тими, кому поприходили листи, все було написано під диктування. Кожному так само як син нам написав. "З повагою", навіть не син, а матрос Владислав. Але почерк його", — каже Марина.
“Лягаю — думаю, встаю — думаю, в дорозі — думаю: їду розмовляю з ним. Хотілось би хоча б одним оком подивитись, як він там”. Олександрбатько Владислава "Тяжко мені, і матері тяжко без нього. Хочу, щоб скоріше повернувся додому, більше нічого не хочу".
Статус "військовополонений" підтвердили представники Національного інформаційного бюро та міжнародного комітету Червоного Хреста 19 травня 2022 року. Згодом з батьками Владислава звʼязувались і його побратими, які повернулись з полону.
"У Росії перебуває моя дитина. Дуже їх там катують наших хлопчиків рідненьких. Харчування дуже погане, хлопці приходять худі", — каже мати.
Фото Владислава зі шкільного альбому. Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон
Відчуває біль дорослих і Евеліна. Дівчинка намагається допомогти мамі впоратися з її переживаннями.
"Важко вдається підтримувати маму, особливо, коли батько на роботі. Їй важко стає, стараюсь її підтримувати, щоб вона якось заспокоїлась", — розповіла Евеліна.
Родина Владислава бере участь в акціях-нагадуваннях про полонених.
"Будемо до кінця боротись, щоб повернути свою дитину додому. Я знаю, що він витримає і повернеться додому. Ми цього тільки і чекаємо". 
Родина на акції-нагадуванні про військовополонених. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
До повномасштабного вторгнення Владислав планував стати моряком.
