Історик Леонід Уліцький. Суспільне Миколаїв/Анна Борисюк
Разом із заснуванням сіл зʼявилися і перші будинки. Історик зазначає: те, що сьогодні сприймається як колоритний елемент традиційної культури, колись було вимушеним рішенням. Люди будували з того, що було під рукою.
"У нашому селі багато збереглося хат під очеретом. Чому під очеретом? Тому що на річці ріс очерет. Зимою його били люди, різали, готували. Глина була, солома була — і з цього будували хати. Екологічно чисті, гарні, теплі хати".
Хата під очеретом. Суспільне Миколаїв/Анна Борисюк
Частина таких осель збереглася і донині. У них продовжують жити люди. За словами місцевої жительки Лідії, такі будинки добре утримують температуру в різні пори року.
"Зимою спекотно, а влітку холодніше в хаті", — порівнює вона.
Місцева жителька Лідія. Суспільне Миколаїв/Анна Борисюк
Втім, ремонтувати такі будинки складно: матеріали не завжди доступні, а сам процес потребує часу та зусиль.
"От накриття, наприклад, хто тобі дасть? Ніхто тобі не дасть, треба самим думати", — говорить жінка.
Саме у такій хаті жила родина Героя України Дмитра Масловського, який загинув на війні.
"Він у рукопашному бою бився із якутом і загинув. Тут проживала його мати. Районна влада дала матеріал для ремонту цього будинку, але, на жаль, вона нещодавно померла. Це місце для нас святе, тому що тут жив Дмитро", — говорить історик Леонід Уліцький.
Хата, де жив Герой України Дмитро Масловський. Суспільне Миколаїв/Анна Борисюк
Одну з хат у селі планують переобладнати під музей. Усередині неї збереглися старовинні речі: столітня піч, керамічний посуд, предмети побуту та прядка, за допомогою якої колись власноруч виготовляли нитки.
Хата, яка буде переобладнана під музей. Суспільне Миколаїв/Анна Борисюк 
Інтер’єр хати. Суспільне Миколаїв/Анна Борисюк 
Інтер’єр хати. Суспільне Миколаїв/Анна Борисюк 
Інтер’єр хати. Суспільне Миколаїв/Анна Борисюк
У сусідньому селі Бобрику Другому такі будинки не лише зберігають, а й відновлюють. Частину з них використовують як туристичну локацію.
"Ці всі хатинки ми відновлювали практично з нуля, дахів не було — це все ми відновлювали. Це "петриківський розпис", людина там розписувала, наш художник Федя. Він дуже хороша людина і нам це все розписав. І оце все ми насаджували. Цю хату повністю відновили. Там усередині ще піч стоїть, цій печі ого-го вже, напевно, більше ніж 100 років", — каже місцевий житель Сергій.
Хата у селі Бобрик 2. Суспільне Миколаїв/Анна Борисюк
Для будівництва використовували природні матеріали: глину, солому та очерет. Сам процес був довгим та складним, адже всі етапи виконували вручну.
"Це моя мама ще розказувала, як то робити. Бо помастили — воно відпало. Говорить: "треба піску туди". Вона ще й глуха, 90-го року. Поки вона розказала, як це робиться… Це ми все розводили, потім наново ліпили. А це ж треба тільки глина і кінський гній: і все перетиралося, і гладилося, і все це робилося. Потім, щоб стелю цю зробити — це ж була ціла історія, це ж не все так швидко. Самі не думали, що це все так: тут взяли, помастили — та й усе", — говорить чоловік.
Місцевий житель Сергій. Суспільне Миколаїв/Анна Борисюк
Наразі таких хат стає дедалі менше, бо люди надають перевагу сучаснішим будинкам. Частину з них залишають без догляду, інші намагаються зберегти або відновити.
