В Україні скасовують здійснені в процесі декомунізації перейменування вулиць, яким повертають попередні назви. Причиною цього є політичний вакуум і політично ангажовані суди, вважають експерти.
В Україні переглядаються результати декомунізації. Так, Харківська міськрада вирішив повернути проспекту генерала Григоренка попереднє його назву в честь легендарного маршала Жукова. А Адміністративний київський суд скасовує рішення Київської міськради про перейменування столичних проспектів, що носять тепер імена Бандери і Шухевича в Києві. Якщо в Харкові ініціатором повернення назви став харківський мер Геннадій Кернес, то позивачкою по справі про перейменування назв вулиць української столиці стала проросійська активістка Олена Бережна.
Професор політології Києво-Могилянської академії та керівник Фонду “Демократичні ініціативи” Олексій Гарань відзначає: ініціаторами в обох випадках є проросійські сили, які користуються вдалим моментом, щоб отримати ідеологічну перемогу. Голова Інституту нацпам’яті України Володимир Ветровіч також стверджує, що ці рішення мають політичне підґрунтя.
Проросійський виборець
На думку експертів, міський голова Харкова Геннадій Кернес використовує повернення до колишніх назв як реальну можливість мобілізувати проросійських виборців на свою користь. Всього станом на 2018 декомунізацію підтримували близько 52 відсотків українців, зазначає історик. Однак симпатії до Росії властиві швидше жителям Сходу і Півдня України. Саме тому Кернес впевнений, що цей крок принесе йому електоральні бали.
Правда, дані опитування КМІС, в лютому 2018 року, дають дещо інші результати. Тих, хто підтримує необхідність очистити Україну від символів радянського минулого, було приблизно стільки ж, як і супротивників цієї ідеї, – 42,5 відсотка і 43,8 відсотка відповідно.
Соціологічні дослідження показують ще один цікавий факт. У той час як значна частина українців підтримує декомунізацію, вони часто проти конкретних змін в її рамках, які будуть стосуватися їх безпосередньо. Так, напередодні перейменування міста на Кропивницького, КМІС опитував місцевих жителів щодо їхнього ставлення до цієї ініціативи. Незважаючи на той факт, що 95 відсотків опитаних знали, що це відбувається в рамках декомунізації, 67 відсотків не підтримували перейменування безвідносно до можливих варіантів заміни. Ветровіч визнає цю тенденцію: “Це особливість багатьох українців, які хочуть змін, але так, щоб вони торкнулися не їх, а тільки тих, хто живе на сусідній вулиці”.
Президент без чіткої позиції
Ситуація з рішенням київського суду не має передвиборчу грунт, зате більше пов’язана з тим, що в судовій системі залишилися люди, які орієнтуються на домайданівських влада, зазначає Гарань. На його думку, ці судді користуються відсутністю чіткої позиції з гуманітарних питань президента Зеленського. “Вони використовують цю ситуацію, виявляючи, так би мовити, політичну спритність”, – відзначає експерт.
На брак чіткої позиції президента вказує і Ветровіч. Проросійські сили використовують цей вакуум, щоб заявити, що відтепер всі досягнення декомунізації можна буде скасувати. Без чіткої підтримки Зеленським декомунізаціонних законів, на думку історика, спроби скасовувати перейменування вулиць і міст в рамках декомунізації продовжаться і надалі.
Мовчання Зеленського створює вигідний фон для спроб повернення до радянських символів, вважають експерти.
Правда, на рішучість з боку президента Ветровіч вже не розраховує. Заклик прессекретар Зеленського Юлії Мендель до Кернеса “взяти на себе відповідальність” за ситуацію в Харкові і стати “головним арбітром” фактично на руку проросійської стороні. “Мер Харкова в цьому випадку ніякий не арбітр, а провокатор”, – обурюється Ветровіч.
Питання опору
Незважаючи на це голова Інституту нацпам’яті України впевнений, що успіху спроби повернути декоммунізірованние назви не матимуть. Такі спроби будуть зустрічати опір з боку патріотично налаштованих громадян і громадських активістів.
Поки ж Інститут має намір боротися проти цих випадків в юридичній площині. Так, наприклад, юрист Інституту Сергій Ребенко заявив про намір звернутися в Генеральну прокуратуру з вимогою перевірки перейменування на предмет порушення закону про декомунізацію, а також ініціювати позов до адміністративного суду про скасування рішення.
