Ексгравець МФК “Миколаїв” Віктор Берко, червень 2025 року. Суспільне Миколаїв/Юрій Руденко
Гра за МФК "Миколаїв"
У 2015 році під час гри "Металістом" ви забили два мʼячі зі штрафного. Чи є ще якісь памʼятні для вас голи?
Тоді на трибунах було дуже багато людей. І вони якось це запамʼятали, у серце "зайшло", ще досі згадують. Будь-який гол, який я забив, і він приніс користь команді та підвищення у турнірній таблиці — завжди буде важливим. А "Металісту" голи вийшли найгарнішими.
Віктор Берко під час гри за МФК “Миколаїв”. Особистий архів Віктора Берка
Памʼятаю, також за "Кривбас" я забив чотири мʼячі в одному матчі — два з пенальті та два з гри. Це було в Другій лізі, і це приємно згадувати. Мабуть, голи "Металісту" за "Миколаїв" і "покер"Чотири голи за матч. за "Кривбас" (ред. — у ворота ФК "Реал Фарма") це "відклалося" в серці.
У вас в команді були іноземці. Як відбувалася з ними комунікація? Через перекладача чи англійською?
Розуміли українську мову, спілкувалися російською. Той же Маурі жив у Харківській області. У нього дружина українка, і він чудово розуміє українську мову.
Як думаєте, чому в них не вдалося заграти?
Тяжко сказати… Ви про "Миколаїв" і про Маурі запитуєте, а подивіться Премʼєр-лігу Англії. Там людей купують за 20-30 мільйонів євро і буває, що у них щось не виходить, не їхня команда. Тобто людей за мільйони купують, і щось не виходить, а тут людина безплатно прийшла. Мабуть, все залежало від нього, від його бажання.
Чи памʼятаєте свою найбільшу трансферну вартість?
150 тисяч євро — після голів "Металісту". Ну, а так коливалась: 75, потім 100 тисяч.
Але мені здається — це неправда, ми не коштуємо таких грошей: що Перша, що Друга ліга. Зазвичай в Першій лізі немає ніяких трансферів, і ти переходиш вільним агентомВільний агент — спортсмен, чий контракт із клубом втратив чинність, і який, відповідно, має право укласти контракт з іншою командою.. Але зрозуміло, якщо якийсь суперталант, то купують. Як, наприклад, Супрягу (наразі нападник київського "Динамо" — ред.).
Віктор Берко під час гри за МФК “Миколаїв”. Особистий архів Віктора Берка
Закінчення кар'єри за "Миколаїв", гра у "Кривбасі" та інших клубах
В одному з ваших інтерв'ю ви казали, що пішли з МФК "Миколаїв", тому що новий тренер не розраховував на вас?
Так, він мені не одразу про це напряму сказав. Але коли він прийшов, то я одразу зрозумів, що я йому не потрібен в команді. Був "втягуючий" збір перший, потім на другий збір, коли я прийшов, то ми потисли один одному руки, і він сказав: "Я на тебе не розраховую". І все — я поїхав до іншої команди.
Скільки до закінчення контракту на той момент залишалося?
Я не памʼятаю, був якийсь контракт. Я відкрию вам маленький секрет, але в нас там ніякі суми не прописані. У нас звичайний трудовий договір, зарплата. В будь-який момент можна розірвати цей контракт за взаємною згодою.
Як потрапили у ФК "Гірник" (нині переформований у "Кривбас")?
Перед "Гірником" я поїхав на перегляд до Польщі, там спробував свої сили у Першій лізі. В мене там не вийшло. А потім я їхав з Польщі, поговорив з тренером тоді ще команди "Гірник", потім "Кривбасу". І він сказав: "Так, мені твоя кандидатура цікава, приїжджай". І так ми домовилися, і я поїхав у "Гірник", з якого перейшов у "Кривбас", що грає в Премʼєр-лізі.
Віктор Берко під час гри за ФК “Кривбас”. Особистий архів Віктора Берка
Чому у вас не вийшло зіграти у Польщі?
Ми там не зійшлися і все, я поїхав звідти. Я мінізбір з ними пройшов: і тренування, 2 чи 3 гри зіграв. Приблизно місяць я був у Польщі.
Мені там було дуже тяжко. Мені здається, я навіть морально не був до цього готовим. Дуже "тягнуло" додому. Треба було готуватись, бо мову польську не розумієш, англійською теж не вмієш все правильно сказати. Вони тебе не розуміють, ти — їх. У моральному плані цей місяць був для мене важким.
Ви грали за "Гірник", "Кривбас", "Васт", "Лівий берег" і "Кудрівку". Всюди сезон або менше сезону. Це збіг чи чекали ще свій клуб?
Коли я з МФК "Миколаїв" перейшов у "Гірник", потім в "Кривбас" ("Гірник" був розформований у 2020 році — ред.), ми виконали задачу — вийшли з Другої ліги в Першу. Там уже набирали футболістів з Прем'єр-ліги із задачею вийти туди. Я так розумію, мій потенціал не підходив їм. Тобто вони вже набирали зовсім інших людей з іншими задачами. Але з клубом ми нормально розійшлися, дуже приємно згадувати колектив. Гарний час я там провів.
Потім у "Лівий берег" я поїхав. Там, здається, пів року був. Там тренер просто сказав: "Я тебе далі не бачу", і все. Мабуть, в плані потенціалу я себе тоді вичерпав. Ви розумієте, тут ще треба попасти під свого тренера. Хтось тебе бачить в команді і він тобою буде задоволений, а іншому ти можеш бути непотрібним. Найголовніше у футболі — знайти свого тренера, щоб він на тебе розраховував.
Ексгравець МФК “Миколаїв” Віктор Берко, червень 2025 року. Суспільне Миколаїв/Юрій Руденко
Чи були ще пропозиції від інших українських команд або з-за кордону?
Після тієї гри з "Металістом" телефонував якийсь агент і пропонував в Узбекистан їхати. Я чомусь не поїхав. Зараз вже не шкодую. Якщо мені було в Польщі морально тяжко, то не уявляю, як в Узбекистані було б. Де це? Куди їхати? Все чуже…
"Вже футбол "в горлі став" у мене": про завершення кар'єри
Ви свою карʼєру закінчили у 31 рік, граючи за "Кудрівку". Це через травми, втома, чи було бажання опанувати щось нове?
"У нас в Україні вже після 30 вважають "старим". З іншого боку, я вже, можливо, нікому особливо й не був потрібен. Та й "наївся", цей футбол вже "в горлі став" у мене. Я у 2012 році потрапив до МФК "Миколаїв", і стільки я за цей етап пройшов, що подумав: "Досить, пора закінчувати з професійним футболом".
Ви продовжуєте грати в аматорський футбол?
Це чисто для здоровʼя, щоб не сидіти на дивані та "не запливати" жиром.
Ваш син грає у футбол. Даєте йому якісь поради?
Я бачу, що він "тягнеться" до футболу. Ось був у нього на грі, вони з командою фінал програли. Я йому намагався щось підказувати, він каже: "Тату, не заважай". Якщо ж він буде щось запитувати, я з задоволенням йому підкажу, направлю і, може, ще й покажу на такому рівні. Але, як бачу, він не любить підказки.
Якби не футбол, який вид спорту обрали? Чи розглядали зараз якісь інші варіанти?
Тяжко сказати. Але зараз, напевно, це був би кіберспорт. Бо нині ця індустрія дуже розвивається. Є приклад Зінченка, який в Counter Strike 2 створив свою команду. Коноплянка також створив свою кіберспортивну команду.
Ексгравець МФК “Миколаїв” Віктор Берко, червень 2025 року. Суспільне Миколаїв/Юрій Руденко
Чи бували у вашій карʼєрі якісь веселі історії?
"Ми були в Олександрії. Маленька дитина підходить з ручкою і листочком, просить розписатися. Я кажу: "Не проблема. А ти взагалі знаєш моє імʼя й прізвище, хто я такий?" А він такий: "Ну, ти ж футболіст". Запитую: "А яке моє прізвище?" Говорить: "Я не знаю".
Чи розглядаєте тренерську кар'єру?
Поки що ні. Думаю, це дуже важко. Ти маєш розуміти, як ти можеш повпливати на того чи іншого футболіста. Книжки якісь цікаві треба прочитати, треба ж і авторитетом якимось бути, а не просто так стати тренером. Було б дуже цікаво. Можливо, в майбутньому це буде. Найголовніше, аби війна закінчилась, і наші придуркуваті сусіди до нас не лізли, бо в них "дах знесло".
"Прищеплював любов до футболу з дитинства": як Гліб Бабіч вплинув на спортсмена
Хто такий Гліб Бабіч
- Гліб Бабіч — військовослужбовець та поет, який народився в Миколаєві. Гліб займався волонтерством, громадською діяльністю, писав вірші та пісні. Другого березня 2025 року Глібу Бабічу могло б виповнитися 56 років. Чоловік загинув у липні 2022 року під час виконання бойового завдання на Харківщині.
- Наприкінці липня 2024 на честь загиблого у війні військовослужбовця була перейменована колишня вулиця 8 Березня, що розташована у Заводському районі міста.
- У проєкті "Вулиці Миколаєва" Суспільне розповідає про місцевих діячів: науковців, письменників, воїнів, чиї імена тепер закарбовані на мапі міста.
Ваш дядько Гліб Бабіч служив у ЗСУ. Яким ви його запамʼятали?
Про нього можна годинами говорити. Це ж він мені теж прищеплював любов до футболу з дитинства. Коли він приїжджав до нас у Вознесенськ, то привозив справжні мʼячі. І я йшов з ними до школи, на подвірʼя і хизувався ними. Ми ті мʼячі "убивали" у дворі. А він кожного разу, як приїжджав до Вознесенська, привозив нові. Тому такі дуже душевні спогади.
Гліб Бабіч. Гліб Бабіч/Facebook
Коли востаннє бачились?
Він приїжджав на похорони мого батька — це була остання зустріч. Я тоді вже грав за "Кривбас". Коли я бачився з Глібом, то він не хотів розвивати ці теми, не хотів розповідати про війну.
А взагалі думали, що почнеться повномасштабна війна?
Ні. В Миколаєві з сімʼєю були, коли почалися вибухи. Мені зателефонував друг з Дніпра і запитав: "Що у вас там в Миколаєві?" Кажу: "Ну, ніби тихо, спокійно". І тільки ми закінчили з ним говорити о пів на пʼяту ранку, то як почалося. Ми тут були три дні і потім поїхали до Вознесенська, до батьків.
Чому розформували "Миколаїв"?"Тоді, ще в своєму останньому інтервʼю на цьому стадіоні, президент клубу Сергій Кантор сказав: "Якщо місто не буде допомагати — команди не буде". У підсумку так все й вийшло".
Я не вірю, що у нас немає якогось любителя, який захоче взяти команду. У нас немає професійної команди, але повинна бути. Кажуть, що Миколаїв — футбольне місто, але зараз це далеко не так, бо якраз немає професійної команди. Я не розумію цього.
Ексгравець МФК “Миколаїв” Віктор Берко набиває м’яч, червень 2025 року. Суспільне Миколаїв/Юрій Руденко
Всі ж люди хочуть якихось емоцій позитивних. На вихідних було б добре прийти (ред. — на матч), відволіктися трохи від негативних новин. Думаю, люди зараз би ходили б на футбол. Але в нас поки не до футболу, як я розумію. Дай Боже, ця війна закінчиться і, думаю, в Миколаєві у будь-якому випадку буде професійна команда. Але коли? Питання часу.
