Військовослужбовець Микола разом із побратимами з 56 бригади. З особистого архіву Миколи
Військовослужбовець додає, що усвідомив, наскільки важливо правильно окопатись під час бою з "вагнерівцями". Тоді українські військові перебували на непідготовленій позиції на Донеччині.
"У нас і бою як такого не було, тому що, коли ти не закопаний, один "приліт" — "трьохсотий". У нас той пікап туди-сюди ганяє і забирає "трьохсотих". Дуже сильна перевага була у вогневих засобах. І там нічого не зробиш", — каже чоловік.
Втім, говорить Микола, пізніше бійці ЗСУ змогли помститися найманцям з ПВКПриватна військова компанія. "Вагнер", коли ті вчергове збиралися на штурм.
"Там була "гола" посадка. Захисту немає в ній, це виявилось проти ворога. Тому що в нас два міномети 120-ки й танк почали працювати. І так почали працювати класно. Міна детонувала від гілля і "накривала" їх", — розповідає воїн.
Військовослужбовець Микола разом із побратимами з 56 бригади З особистого архіву Миколи 
Військовослужбовець Микола разом із побратимами з 56 бригади З особистого архіву Миколи
У ніч проти першого березня 2024 року Микола отримав поранення. Згадує, що хотів "відпрацювати" по російськім військовим з РПГРучний протитанковий гранатомет..
"Я хотів туди намішати бензину з маслом, закрутити й спробувати підпалити їх. Тому що там було багато "сушняка" після зими. І нам кажуть: "Не лякайтесь, буде пролітати наш дрон". Я іду, чую, як жужить дрон, не лякаюсь. І тут я чую запал над головою, починаю тікати в сторону і вибухає. Скинули на мене "лимонку" (гранату — ред.)", — розповідає захисник.
Дрон виявився російським. Микола каже, через рацію повідомив побратимів про поранення. Ті прийшли на допомогу, але потрапили під ще один обстріл військами РФ.
"Ми падаємо, пацани в броніках, а я — без. Починаю швидше, ніж вони тікати, ще й кричу: "Давай швидше". Так і відповзли. Пацани казали: "Треба було тебе розвернути і — йди штурмуй", — каже чоловік.
Військовослужбовець 56 бригади Микола під час служби З особистого архіву Миколи 
Поранення, яке Микола отримав внаслідок атаки російським дроном З особистого архіву Миколи
Через поранення ноги Миколу перевели до Миколаївського обласного ТЦК та СП. Зі слів бійця, весь час його мотивувало воювати не лише бажання захистити рідних і близьких, але й відчуття несправедливості.
"Я просто злий був на ворога. От я сиджу в окопі і я хочу піти додому живим і здоровим. Чому я маю цим займатися? Тому що їм, походу, по приколу. Я тут у себе в країні займаюсь цим, тому що це потрібно. А яка в них мотивація — мені незрозуміло. Якщо вони просто розвернуться і підуть, я теж піду. Для мене війна закінчиться".
Микола каже, аби війна швидше закінчилась перемогою України — треба робити все можливе від себе.
