Житель Квітневого Володимир Шкіндер. Суспільне Миколаїв/Федір Бондар
З його слів, обстріли Квітневого були інтенсивними.
"Стріляли, аж стіни дрижали. Я ось тут сиджу у сараї і чую: звідти, з боку Херсонської області летить снаряд "ві-у-у", і "бу-бух" там, де у нас дорога повертає, аж сараї затряслися. Привозили нам хліб машиною, тому що магазини не працювали. Я пішов по хліб, поїхав велосипедом — чую, летить снаряд так низько, що аж листя затряслося. І у сім’ю Якимових — жінка і чоловік обідали, снаряд влучив, рознесло на шматки".
Після загибелі односельців внаслідок російських обстрілів Володимир разом із жінкою вирішили їхати з села.
"Ми вирішили їхати на Волинь, де живе моя дружина. Діти раніше виїхали з онуками, а ми з бабусею вже потім. І ми цілий рік були біля Нововолинська", — говорить він.
Фотографія, на якій зображені Володимир Шкіндер та його дружина. З особистого архіву Тетяни Колодій
Після повернення додому Володимир власноруч зібрав пів відра уламків від снарядів у своєму подвір'ї. Від пасіки, якою він опікувався, вцілів лише один вулик.
"Потім почали відновлювати паркан, вулики, дали шифер — покрили будинок, вікна поставили", — перелічує чоловік.
Володимир Шкіндер говорить, що вже 25 років на пенсії.
"Моїх товаришів вже нема, розумієте, ні спеціалістів, ні робітників більшості. А я, бачите, протримався, може, тому що я не зловживав алкоголем абсолютно, кинув палити ще у 40 років, а палив змалку. Ну, і веду такий спосіб життя. Звісно, мені зараз тяжко — втратив бабусю — це найстрашніше".
Володимир пояснив, що на холодний період повністю знімає з вуликів зимове утеплення та встановлює годівниці.
Житель Квітневого Володимир Шкіндер поруч із пасікою. Суспільне Миколаїв/Федір Бондар
Для підгодівлі бджіл чоловік готує спеціальний розчин, змішуючи кілограм меду з двома літрами кип'яченої води.
